Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2014 р. м. Київ К/800/3882/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини А 1815 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до військової частини А 0870 про визнання дій протиправними та стягнення грошової компенсації за речове майно,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2012 року позивачка звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача. Уточнивши позовні вимоги, просила визнати протиправними дії військової частини А 0870 щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні з лав Збройних Сил України за періоди до 11 березня 2000 року та з 11 березня 2000 року по 12 липня 2010 року, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 9401 грн. 43 коп.

Посилалась на те, що її право на отримання компенсації за неотримане речове майно виникло на момент її звільнення зі служби та на час дії частини 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та відповідно до пункту 27 Положення «Про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444. Проте, відповідач відмовив їй у виплаті компенсації.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини А 0870 щодо невиплати ОСОБА_4 грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні з лав Збройних Сил України за період до 11 березня 2000 року та з 22 травня 2008 року. Стягнуто з військової частини А 0870 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період до 11 березня 2000 року та з 22 травня 2008 року. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі військова частина А 0870, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходила службу на посаді старшого механіка апаратної П-244 ТН військової частини А 0870. Наказом Командира військової частини А 0870 від 31 травня 2012 року № 120 старшого солдата ОСОБА_4 звільнено у запас за пунктом "б" частини 6 (за станом здоров'я) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу. Наказом від 31 травня 2012 року № 120 старшого солдата ОСОБА_4 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення. На речовому забезпеченні позивачка знаходилась у військовій частині А 0870. Згідно довідки від 30 липня 2012 року № 13 вартість речового майна, що підлягало видачі ОСОБА_4 становить 9401 грн. 43 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_4 має право на отримання грошової компенсації за не отримане речове майно до моменту набуття чинності Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (11 березня 2000 року), починаючи з дати набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна з таких підстав.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вимог ст. 159 КАС України висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на законі.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Цей Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб від 3 листопада 2006 року № 328-V» статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Отже, на момент звернення позивачки для отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням Закону № 2011-XII.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 19 березня 2013 року (справа №21-38а13), від 27 травня 2014 року (справа № 21-132а14) та від 15 липня 2014 року (справа № 21-164а14).

Проте суди першої та апеляційної інстанцій цих вимог не врахували.

Відповідно до положень частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 229 цього Кодексу встановлено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу військової частини А 1815 задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до військової частини А 0870 про визнання дій протиправними та стягнення грошової компенсації за речове майно відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк