ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" серпня 2016 р. м. Київ К/800/48302/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бухтіярової І.О., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Дереки Д.В.,

представника відповідача Демченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2014 року, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» звернулось до суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» відповідача - Спеціалізовної державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 23 травня 2014 року № 0000084100.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що внаслідок сплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів на невірний код бюджетної класифікації, позивач не має права зменшити податкові зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік, оскільки їх сплата не відбувалась, а також те, що зменшення податку на прибуток можливе лише за рахунок сплачених безпосередньо грошовими коштами авансових внесків з податку на прибуток, однак всупереч приписів п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, сплата таких грошових зобов'язань відбулася за рахунок переплати. Зазначені порушення призвели до завищення суми зменшення нарахованого податку на прибуток по рядку 13 ЗП Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, що призвело до завищення переплати по особовому рахунку платника податку за бюджетним кодом 11023100 «Авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» та є підставою для притягнення до відповідальності за п. 123.1 ст. 123 ПК України. Таким чином відповідач оскаржуване податкове повідомлення-рішення виніс правомірно, оскільки таке відповідає приписам податкового законодавства.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанції встановлено, що порушення, допущене позивачем полягає виключно у завищенні переплати по особовому рахунку, що виключає заниження грошового зобов'язання та притягнення до відповідальності за п. 123.1 ст. 123 ПК України, адже незалежно від наявності встановленого відповідачем порушення, податкові зобов'язання з податку на прибуток є від'ємним та відсутні до сплати. Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що сплата авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відбулася, однак на помилковий код бюджетної класифікації, що не дає підстави стверджувати про відсутність їх сплати. Також, судами встановлено, що позивачем нараховано та сплачено авансові внески з податку на прибуток підприємств вірно, при цьому, суди помилково приходять до висновку, що внаслідок застосування положень пп. 57.1 ст. 57 ПК України декларуванню підлягає виключно сплачена живими грошовими коштами сума, та не може бути задекларована погашена за рахунок надміру сплачених сум такого податку, що суперечить формі податкової декларації. Вказані порушення доводять незаконності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів замінено правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

05.04.2014 року працівниками відповідача проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» за 2013 рік.

Даною перевіркою встановлено завищення суми зменшення нарахованого податку на прибуток на 14 796 728 грн. по рядку 13 ЗП, яка в свою чергу зменшує податок на прибуток за 2013 рік по рядку 14 Декларації та наявність підстав для відповідальності платника, передбаченої пунктом 123.1 статті 123 ПК України.

Зазначене порушення призвело до завищення переплати по особовому рахунку платника податку за бюджетним кодом 11023100 «Авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» на 14 796 728 грн.

На підставі акту перевірки та за виявленими порушеннями, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23 травня 2014 року № 0000084100, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 22 195 092 грн.( в т.ч. основний платіж - 14 796 728 грн. та штрафні санкції - 7 398 364 грн.).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з пп. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пп. 14.1.156 п.14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з абз. 1 п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що аналізованими нормами ПК України встановлені підстави прийняття контролюючими органами податкових повідомлень-рішень щодо визначення суми податкового зобов'язання виключно якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Як встановлено рішенням суду першої та другої інстанції, з огляду на висновки податкового органу, порушення позивача полягає у завищенні суми зменшення нарахованого податку на прибуток на 14796728 грн. по рядку 13 ЗП, яка в свою чергу зменшує податок на прибуток за 2013 рік по рядку 14 Декларації, що призвело до завищення переплати по особовому рахунку платника податку за бюджетним кодом 11023100 «Авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності».

Згідно з Актом перевірки №56/28-04-41-00/00130872 від 5 травня 2014 року значення у рядку 14 «Податок на прибуток за звітний період» Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік повинно становити «-» 23 763 995 грн. замість «-» 38 560 723 грн., тобто в не залежності від наявності порушення податок до сплати не визначається, що виключає можливість нарахування податкового зобов'язання.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем допущено заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Завищення суми зменшення нарахованого податку на прибуток, як і завищення переплати по особовому рахунку платника податку за бюджетним кодом 11023100 «Авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» не є податковим зобов'язанням в розумінні визначення пп. 14.1.156 п. 14.1. ст. 14 ПК України. Під час податкової перевірки відповідачем, судами першої та другої інстанцій при розгляді справи не встановлено заниження або завищення суми податкових зобов'язань позивача. Встановлене порушення не підпадає під жоден з випадків, встановлених у ст. 54 ПК України.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправними, у зв'язку з тим, що позивачем не допущено заниження податкового зобов'язання.

Щодо правильності декларування авансового внеску з податку на прибуток.

Суди першої та другої інстанцій, встановили, що фактичними обставинами справи, підтверджується, що сплата грошових зобов'язань з авансових внесків з податку на прибуток протягом 2013 року, самостійно визначених позивачем, здійснена у розмірі 40994322 грн., зокрема за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (за кодом бюджетної класифікації 11023100) без заяви платника, на загальну суму 14 796 728 грн.

При цьому, суди попередніх інстанцій безпідставно дійшли висновку, що нараховані щомісячні аванси з податку на прибуток позивача у період з вересня по грудень 2013 року у відповідності до підпункту 57.1 статті 57 ПК України є зменшеними на суму авансових внесків при виплаті дивідендів.

У відповідності до абз. 5-6 п. 57.1 ст. 57 ПК України на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

При цьому цими нормами не встановлено скасування нарахування частини авансових внесків, а передбачено зменшення авансових внесків з податку на прибуток шляхом їх погашення на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів, тобто встановлено не скасування податкового зобов'язання, а зміна порядку погашення.

Те, що зменшуються не нараховані авансові внески, а проводиться зменшення (погашення) за рахунок авансових внесків при виплаті дивідендів, повністю співвідноситься з формою податкової декларації з податку на прибуток, яка виключає можливість здійснення коригування нарахованих авансових внесків з податку на прибуток внаслідок їх зменшення за наслідками застосування абз. 5-6 п. 57.1 ст. 57 ПК України. Судами першої та другої інстанції також встановлено, що загальна сума самостійно визначених податкових зобов'язань з авансових внесків з податку на прибуток за звітний 2013 рік склала 40994322 грн., нарахування яких відбулось в інтегрованій картці платника за кодом платежу 11023100 щомісячно відповідно до показників поданих декларацій, що підтверджує відсутність зменшення нарахувань авансових внесків з податку на прибуток, як зазначають суди попередніх інстанцій.

Таким чином, позивач правильно визначив у рядку 13.7 Додатка ЗП Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік на суму 40 994 322 грн.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України 30 грудня 2013 року №872, передбачає у рядку 13.7 Додатка ЗП Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік «Сума нарахованого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до пункту 57.1 статті 57 глави 4 розділу II та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України» саме нарахованих авансових внесків з податку на прибуток. Такий же висновок зазначений у індивідуальній податковій консультації Державної фіскальної служби України від 05.11.2015 року за №23607/6/99-99-19-02-01-15, яка надана позивачу.

З огляду на вищевикладене, висновок судів попередніх інстанції, що тільки сплачені безпосередньо грошовим коштами протягом звітного періоду суми авансового внеску з податку на прибуток враховуються у зменшення суми податкового зобов'язання, визначеної за наслідком такого звітного періоду, не знаходять свого підтвердження згідно вимог матеріального права.

Щодо правильності декларування авансового внеску у зв'язку з виплатою дивідендів за 2013 рік.

Згідно з пп. 153.3.3 п. 153.3 ст. 153 ПК України платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з пп. 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим ст. 156 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 153.3.4 п.153.3 ст. 153 ПК України у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Наведені положення Податкового кодексу України містять чіткий алгоритм обліку сум авансових внесків, сплачених у зв'язку з нарахуванням дивідендів у звітному періоді.

Так, платник податків, обчисливши суму нарахованого податку на прибуток за звітний період, повинен зменшити його на суму сплачених авансових внесків у зв'язку з виплатою дивідендів.

У разі, якщо платник податків отримує від'ємне значення, тобто сума авансових внесків у зв'язку з виплатою дивідендів перевищує суму нарахованого податку на прибуток (значення рядка 11 декларації), таку різницю платник має право перенести на зменшення податкових зобов'язань у наступних звітних періодах.

При цьому, сума авансових внесків при виплаті дивідендів, на яку зменшується нарахований за результатами року податок, відображається у рядку 13.5.1 додатку ЗП податкової декларації з податку на прибуток підприємства, а сума перевищення, що переноситься на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів, - у рядку 13.5.2 додатку ЗП декларації.

На підставі пп. 153.3.3 п. 153.3 ст. 153 ПК України позивачем визначено в рядку 13.3 Податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік «Сума нарахованого авансового внеску у зв'язку з виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у звітному (податковому) періоді» суму у розмірі 21556843 грн.

Відповідно до абз. 5, 6 п. 57.1 ст. 57 ПК України на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до п. 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Враховуючи наведене вище, сума авансових внесків, сплачених позивачем при виплаті дивідендів, може бути використана платником податків на зменшення авансових внесків з податку на прибуток майбутніх податкових періодів, зокрема і у 2014 році.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами дослідження інтегрованої картки платника за платежем 11020100 за 2013 рік сплата авансових внесків з податку а прибуток у зв'язку з виплатою дивідендів на вказаний бюджетний рахунок протягом 2013 року здійснена не була, внаслідок чого суд першої інстанції прийшов до висновку, що значення в рядку 13.3 Податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік «Сума нарахованого авансового внеску у зв'язку з виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у звітному (податковому) періоді у розмірі 21556843,22 грн. не відповідає фактичним даним.

Одночасно, судами встановлено, що у вересні 2013 року позивачем сплачені авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 21556843,22 грн. (16 вересня 2013 року сплачено на бюджетний рахунок за кодом 11023100 «авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності», при цьому в графі «призначення платежу» платіжного доручення позивачем зазначено «авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів за 2013 рік»).

Відповідно до п. 9.3 ст. 9 ПК України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Згідно з ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Відповідно до абз. 1 п. 2.1., абз. 3 п. 2.2., п. 2.3. Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України 26.06.2002 №122 Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством. Єдиний казначейський рахунок відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України. На субрахунках Єдиного казначейського рахунку ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Таким чином, суди помилково прийшли до висновку, що значення в рядку 13.3 Податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік «Сума нарахованого авансового внеску у зв'язку з виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у звітному (податковому) періоді» у розмірі 21556843,22 грн. не відповідає фактичним даним, адже позивачем здійснена сплата нарахованого авансового внеску у зв'язку з виплатою дивідендів, незважаючи на те, що код бюджетної класифікації у платіжному дорученні вказано помилковий, та позивач правомірно скористався пп. 153.3.3 п. 153.3 ст. 153 ПК України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду України від 16 червня 2015 року по справі №21-377а15, а саме встановлено, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету, а оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм матеріального права, встановлених обставин, правової позиції Верховного суду України висловленій в постанові від 16 червня 2015 року у справі № 21-377а15, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень заповнення податкової декларації з податку на прибуток підприємства 2013 року, а у відповідача відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 23 травня 2014 року № 0000084100 підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі ст. 229 КАС України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232, 256 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 808/3637/14 - скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 23.05.2014 року № 0000084100.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» сплачений судовий збір у загальному розмірі 8769 (вісім тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

І.О. Бухтіярова

А.О. Рибченко

Повний текст виготовлено 29.08.2016 року.