Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2015 р. м. Київ К/800/20278/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Приватного підприємства «Тернопіль - транзит» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.08.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013

у справі 2а-2645/10/1970

за позовом Приватного підприємства «Тернопіль - транзит»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Тернопіль - транзит» звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.08.2010 у задоволенні позовних вимог віідмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.08.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірка приватного підприємства «Тернопіль-транзит» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника податку за лютий, березень, квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період 01.01.2010 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 23.06.2010 року № 6349/23-623/327550432.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.п.7.5.2. п.7.5., п.п.7.3.6.п.7.3, п.п. 7.7.2 п.7.7.ст. 7 та п.4.1.п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначеного акта відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення за № 0000302306/0 від 07.07.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 574940 грн.

Приймаючи спірне рішення фіскальний орган виходив з того, що позивач безпідставно при поставці товарів на митній території України визначав базу оподаткування виходячи з вартості, яка була вище договірної (контрактної) вартості таких товарів, але меншою митної вартості.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому за правилами пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Колегія суддів вважає помилковою позицію податкового органупро те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, оскільки така позиція не ґрунтується на нормах чинного законодавства; чинне на час спірних правовідносин законодавство не містило положень про те, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Аналогічний висновок викладений і в постанові Верховного Суду України від 12 березня 2012 року, де суд вказав, що при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортного ним товару, звичайна ціна та митна вартість, що є умовою розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними і не можуть бути порівнюваними. Також, база оподаткування ПДВ зазначених операцій має обмежуватися митною вартістю імпортованого товару, яка відповідає його звичайній ціні, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і є помилковим.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Тернопіль - транзит» задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.08.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 у справі 2а-2645/10/1970 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Приватного підприємства «Тернопіль - транзит» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від № 0000302306/0 від 07.07.2010.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко