Постанова ВАСУ від 25.03.2014 року

Друк

Пошук

288

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року м. Київ К/9991/19402/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Ємельянової В.І., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про зобов'язання провести перерахунок та сплату заробітної плати відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів»,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2010 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом до відповідачів. Уточнивши позовні вимоги, просила визнати незаконною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо непроведення перерахунку заробітної плати з урахуванням всіх її складових за період з 1 червня 2005 року по 31 грудня 2010 року відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів»; визнати незаконною бездіяльність Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати з урахуванням усіх її складових за період з 1 червня 2005 року по 31 грудня 2010 року; зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області провести перерахунок та сплату розміру заробітної плати з урахуванням усіх її складових за період з 1 червня 2005 року по 31 грудня 2010 року; зобов'язати Міністерство фінансів України профінансувати витрати на виплату заборгованості із заробітної плати з урахуванням усіх її складових за вказаний період відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865; зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Луганській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої з 1 червня 2005 року по 31 грудня 2010 року заробітної плати з урахуванням усіх її складових.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року залишено без розгляду позовні вимоги до Державного казначейства України.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України щодо непроведення перерахунку заробітної плати позивачці з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 в редакції станом на 31 грудня 2005 року, неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу позивачки з зазначенням розміру заробітної плати виходячи із 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року - надбавки за вислугу років, невжиття заходів з повного фінансування заробітної плати позивачки.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області провести перерахунок позивачці з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року надбавки за вислугу років, а з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року - перерахунок заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на час проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу.

Зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати.

Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Луганській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, відкритого у Державному казначействі України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення зазначених виплат позивачці.

Стягнуто з Державного бюджету на користь ОСОБА_4 1 грн. 70 коп. витрат на сплату судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Міністерство фінансів України, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивачка працює суддею Жовтневого районного суду м. Луганська.

Заробітна плата позивачки обчислювалась виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без її підвищення протягом спірного періоду.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки за змістом статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (в редакції, що діяла станом на 1 січня 2006 року), постанов Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 514, від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці суддів" посадовий оклад суддів з 1 червня 2005 року не може бути нижче 7,5 розмірів мінімальної заробітної плати, схеми посадових окладів та розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи розраховуються виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" щодо застосування для розрахунку посадових окладів мінімальної заробітної плати в розмірі 332 грн. і не проведення перерахунку при підвищенні мінімальної заробітної плати в подальшому та постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадових окладів суддів судовими рішеннями, які набрали законної сили, визнано незаконними, то відповідачі при нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачці діяли неправомірно.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна з таких підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" від 3 вересня 2005 року № 865, яка набрала чинності з 1 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 постанову Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865" від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

Відповідно до положень частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За правилами частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року була обов'язковою з 3 грудня 2007 року (дати набрання нею законної сили) до 1 січня 2012 року (дати втрати чинності скасованої нею постанови Кабміну), а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року - з 19 серпня 2009 року (дати набрання нею законної сили) до 13 квітня 2011 року, дати її скасування постановою Вищого адміністративного суду України.

Проте, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки нею визнано протиправним та скасовано лише пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Між тим аналогічні обмеження були передбачені також постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243, якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться. Положення зазначеної постанови стали преамбулою постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 незаконною та нечинною не визнавалась, а тому підлягала виконанню.

Пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865, постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1243 та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865" від 31 грудня 2005 року № 1310 були визнані незаконними постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (набрала законної сили 19 серпня 2009 року). Обов'язковому виконанню підлягає рішення суду, резолютивна частина якого ухвалена відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

У справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади відповідно до положень частини 11 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов'язаний у резолютивній частині постанови вирішити питання не тільки про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, але й обов'язково зазначити у резолютивній частині постанови про визнання нормативно-правового акта нечинним. Тобто нормативно-правовий акт у відповідності до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України втрачає чинність лише при умові наявності відповідного запису про це у резолютивній частині рішення суду.

У резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року суд визнав незаконними постанови Кабінету Міністрів України "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865" від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865. Рішення про визнання зазначених нормативно-правових актів нечинними судом не ухвалювалось.

Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову у випадку, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення. Додаткова постанова у зазначеній справі судом не приймалась.

Отже, зазначені положення постанов Кабінету Міністрів України були визнані судом незаконними, а нечинними не визнавались і тому підлягали виконанню.

У зв'язку з викладеним вимоги позивачки про перерахунок заробітної плати та інших виплат на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року та постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

Крім того, судами не враховано наступного.

Згідно статті 47 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Відповідно до частини 2 статті 51 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів, відповідно до затвердженого бюджетного розпису. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Частиною 5 статті 51 зазначеного кодексу встановлено, що розпорядники бюджетних коштів, до яких відноситься і Державна судова адміністрація України, беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України» та Бюджетним кодексом України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися (частина 6 вказаної статті).

Статтею 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня.

У зв'язку з викладеним позовні вимоги ОСОБА_4 із заявлених нею підстав задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Міністерства фінансів України задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року скасувати.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року змінити шляхом скасування в частині визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України щодо непроведення перерахунку заробітної плати ОСОБА_4, невжиття заходів з повного фінансування її заробітної плати з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року - надбавки за вислугу років, проведення перерахунку та фінансування вказаних виплат та стягнення судового збору та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_4.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: В.В. Тракало В.І. Ємельянова І.Я. Олендер