Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/800/31316/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Міндоходів в Кіровоградській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014

та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.04.2013

у справі № 811/315/13-а

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Головного управління Міндоходів в Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення № 110137-2323-21 від 23.01.2013 Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Кіровоградській області, правонаступником якого є Головне управління Міндоходів в Кіровоградській області.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне рішення відповідача; присуджено позивачу судовий збір у розмірі 114,70 грн., зобов'язавши Головне управління Державної казначейської служби у Кіровоградській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Кіровоградській області.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, дорученням начальника Кіровського відділу міліції Кіровоградського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області № 54 від 26.12.2012 призначено проведення співробітниками ВКМСД Кіровського ВМ КМВ УМВС України в Кіровоградській області оперативно-профілактичного відпрацювання на території Кіровського району м. Кіровограда з метою виявлення суб'єктів продажу алкогольних та тютюнових виробів неповнолітнім та профілактики правопорушень у підлітковому середовищі.

Під час проведення оперативно-профілактичного відпрацювання території Кіровського району м. Кіровограда співробітниками ВКМСД Кіровського ВМ КМВ УМВС України в Кіровоградській області виявлено, що 26.12.2012 близько 15:20 год. ОСОБА_3, знаходячись у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, який належить позивачу, реалізувала неповнолітній ОСОБА_4, 13.01.1996, слабоалкогольний напій «King's Bridge», про що складено протокол про адміністративне правопорушення від 26.12.2012 серії КД № 006067.

23.01.2013 відповідачем на підставі вказаного протоколу винесено рішення № 110137-2323-21 про застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафу у розмірі 6 800 грн. за порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: порушення вимог статті 153 цього Закону - 6800 гривень (ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону).

Відповідно до п. п. 5, 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, ДПС, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

Згідно з пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно положень ч. 1 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» документом, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну є розрахунковий документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо).

У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Належним доказом факту продажу товару суб'єктом господарювання, який застосовує у своїй діяльності реєстратор розрахункових операцій, є розрахунковий документ встановленої форми та змісту (касовий чек). Разом з тим, будь-який розрахунковий документ, який би підтверджував факт продажу у павільйоні «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 слабоалкогольного напою «King's Bridge», відсутній.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Однак, слід зазначити, що в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції, на що не звернув уваги апеляційний адміністративний суд, не врахував наступного.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено пільги щодо сплати судового збору, зокрема, підпунктом 21 частини 1 цієї статті, встановлено, що від сплати державного мита звільнені, зокрема, Державна податкова служба України та її територіальні органи, у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС України в резолютивній частині постанови зазначається, зокрема, про розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 94 зазначеного Кодексу якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до п. 21.3 ст. 21 Податкового кодексу України шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Абзацом 3 пункту 26 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, встановлено, що судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету.

Враховуючи положення наведених вище правових норм, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку про здійснення відшкодування позивачу судових витрат з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання Головним управлінням Державної казначейської служби у Кіровоградській області із рахунка Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Кіровоградській області.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Згідно з п. 4) ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, скасувавши при цьому рішення суду апеляційної інстанції у відповідній частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів в Кіровоградській області задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 змінити, виклавши абзац третій її резолютивної частини у такій редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 114,70 грн.»

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014 в цій частині скасувати.

В іншій частині судові рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний