Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2014 р. м. Київ К/800/7179/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Ситникова О.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Ізюмська ОДПІ) області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у справі

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії Ізюмської ОДПІ щодо несвоєчасного та неповного надання інформації на його заяву від 24 липня 2013 року; зобов'язати відповідача надати йому інформацію, зазначену в заяві від 24 липня 2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Ізюмської ОДПІ щодо порушення строків, передбачених Законом України «Про звернення громадян», при вирішенні звернення ОСОБА_2 від 24 липня 2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем були порушені законодавчо встановлені терміни розгляду звернення позивача. Щодо решти позовних вимог, то позивачем не було доведено факт неповного розгляду відповідачем його звернення та ненадання запитуваної інформації.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та направити справу на новий розгляд.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Закон України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 24 липня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Ізюмської ОДПІ з письмовою заявою, в якій просив надати розрахунок розміру середньоденної заробітної плати, на підставі якого йому виплачена компенсація за невикористані відпустки, із зазначенням структури заробітної плати помісячно, а також надати розрахунковий лист на кошти в сумі 394 грн 45 коп. та повідомити, коли ці кошти були йому перераховані.

Дана заява відповідачем була отримана 26 липня 2013 року, про що свідчить поштове повідомлення.

У зв'язку з неотриманням відповіді на вказану заяву, позивач письмово звернувся до Ізюмського міжрайонного прокурора із скаргою, в якій просив вжити заходів щодо поновлення його порушеного права, визначеного в статті 18 Закону України «Про звернення громадян» на одержання письмової відповіді про результати розгляду заяви, а також права, встановленого в статті 30 Закону України «Про оплату праці» на отримання розрахункового листа при виплаті заробітної плати.

11 жовтня 2013 позивач отримав лист Ізюмської ОДПІ від 8 жовтня 2013 року, в якому надавався розрахунок розміру середньоденної заробітної плати на підставі якого йому виплачена компенсація за невикористані відпустки із зазначенням всієї суми заробітної плати за період з 1 листопада 2012 року по 30 квітня 2013 року та загальну кількість календарних днів за цей час, які враховуються при визначенні розміру середньоденної заробітної плати.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач порушив строки розгляду звернення позивача, встановлені статтею 9 Закону України «Про звернення громадян».

Що стосується позовних вимог про зобов'язання Ізюмської ОДПІ надати повну відповідь на звернення, колегія суддів зазначає наступне.

Передбачене статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення кореспондується із встановленими статтями 14, 15, 19 цього Закону обов'язками органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Зіставивши звернення позивача від 24 липня 2013 року і відповідь на нього, вбачається, що Ізюмською ОДПІ не надано повної відповіді на порушені заявником питання, зокрема щодо надання інформації про структуру заробітної плати помісячно та надання інформації про те, коли були перераховані йому кошти в сумі 394 грн 45 коп.

У зв'язку з цим висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині є неправильним.

Враховуючи те, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 КАС України, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача надати інформацію зазначену в заяві від 24 липня 2013 року і постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Частиною шостою статті 94 КАС України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (частина 1 статті 94 КАС України).

Відповідно до квитанції №61-12 від 18 жовтня 2013 року позивачем було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 34 грн 41 коп. та відповідно до квитанції №76-12 від 6 лютого 2014 року було сплачено судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 60 грн 90 коп.

Враховуючи те, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року позивачу було повернуто частину судового збору за подання адміністративного позову в сумі 17 грн 20 коп., суд касаційної інстанції відшкодовує ОСОБА_2 судові витрати за подання адміністративного позову в сумі 17 грн. 20 коп. та судові витрати за подання касаційної скарги в сумі 60 грн 90 коп., разом 78 грн 10 коп.

Керуючись статтями 94, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати. Ухвалити нове рішення в цій частині.

Зобов'язати Ізюмську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області надати ОСОБА_2 повну інформацію на його заяву від 24 липня 2013 року.

В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 78 грн 10 коп.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.Ф. Ситников