Постанова ВАСУ від 23.10.2014 року

Друк

Пошук

335

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/35954/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Заїки М.М., Стародуба О.П., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області про перерахунок пенсій, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року, -

встановив:

У квітні 2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, у якому просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області неправомірними, зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити йому основну державну пенсію і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) з 4 червня 2007 року по 1 квітня 2009 року та в подальшому здійснювати таку виплату, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Балтського районного суду Одеської області від 23 червня 2009 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області щодо залишення без задоволення звернення позивача від 23 березня 2009 року про перерахунок розміру його пенсії. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату державної пенсії призначеної ОСОБА_4 в розмірі 15780,13 гривень за 2007 рік, 31134,60 гривень за 2008 рік, 8122,20 гривень за 2009 рік, а загалом 55036,93 гривень, а також здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 2133,40 гривень за 2007 рік, 4344,75 гривень за 2008 рік, 1120,50 гривень за 2009 рік, а загалом 7598,65 гривень. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області зробити перерахунок пенсії за період з 4 червня 2007 року по 1 квітня 2009 року і в подальшому проводити її нарахування та виплату відповідно до Закону № 796-XII.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року, з урахуванням ухвали від 4 червня 2010 року про виправлення описки, постанову Балтського районного суду Одеської області від 23 червня 2009 року змінено, викладено її резолютивну частину в такій редакції: «Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково. Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області неправомірними. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за періоди з 4 червня 2007 року по 1 січня 2008 року та з 22 травня 2008 року по квітень 2009 року включно. У задоволенні решти позовних вимог відмовити». В іншій частині постанову суду залишено без змін.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року та відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, і це відповідає матеріалам справи, що позивач ОСОБА_4 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом II групи внаслідок захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ.

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі статтею 54 вказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Проте, пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, який набрав чинності з 1 січня 2008 року, внесено зміни до Закону № 796-ХІІ, зокрема: текст статті 50 Закону викладено у такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у

розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами»; текст частин 3, 4 статті 54 замінено чотирма частинами такого змісту: «У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника, визначеної згідно із зазначеною статтею, що розподіляється між ними рівними частками. До непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами». У зв'язку з цим частину п'яту визнано частиною сьомою.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктами 12, 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону № 796-ХІІ, зокрема, до статей 50, 54, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 щодо неконституційності підпунктів 12, 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» вказані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали.

У 2009 році положення статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ зупинено чи змінено не було.

За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов вірного висновку про те, що при визначенні розміру пенсій позивачеві, застосуванню підлягають положення саме статей 50, 54 Закону № 796-XII, а не положення постанов Кабінету Міністрів України, якими керувався відповідач, оскільки такі істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.

З положень статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що за основу нарахування розміру державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком.

Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

З огляду на викладене, правильними є висновки суду щодо неприйняття в даному випадку положень частини 3 статті 28 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

Згідно частини 3 статті 67 Закону № 796-ХІІ у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Ухвалюючи рішення суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що в період з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року позивач не мав прав на отримання основної державної та додаткової пенсій у розмірах 8 мінімальних пенсій за віком і 75% мінімальної пенсії за віком, оскільки в цей період діяв пункт 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до Закону № 796-ХІІ, зокрема, статей 50, 54, а також змінюючи постанову суду першої інстанції апеляційний суд вірно виклав її резолютивну частину без зазначення конкретних грошових сум, які підлягають до стягнення, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено повноваження щодо нарахування пенсії.

Однак при цьому, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 за періоди з 4 червня 2007 року по 1 січня 2008 року та з 22 травня 2008 року по квітень 2009 року включно, суд апеляційної інстанції безпідставно визначив кінцевий строк виплати позивачеві пенсії, оскільки пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (стаття 1 Закону № 1058-ІV).

Отже, з самого визначення поняття «пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.

Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області при розгляді цієї справи не наполягало на застосуванні встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку для звернення до адміністративного суду, як на підставу для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Згідно статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Ухвалу судді Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2011 року в частині зупинення виконання оскаржуваної постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року вважати такою, що втратила чинність.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області - задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області про перерахунок пенсій - змінити, абзац третій резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області провести перерахунок і виплату ОСОБА_4 у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» основної державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за періоди з 4 червня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та з 1 січня 2009 року з урахуванням здійснених виплат». В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Заїка М.М.

Стародуб О.П.