Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/22937/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Степашко О.І., Федоров М.О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.09.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011

у справі № 2а-1810/09/2170

за позовом ДПІ

до приватного торгово-виробничого підприємства "Фламінго" (далі - Підприємство)

про стягнення фінансових санкцій.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У березні 2007 року ДПІ звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з Підприємства штрафні санкції у сумі 2040 грн., накладені на відповідача за рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.07.2006 № 0000232306/0 та № 0000242306/0.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27.09.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011, у позові відмовлено з посиланням на установлену в судовому порядку незаконність дій податкового органу з проведення перевірки Підприємства.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить частково скасувати ухвалені у справі рішення та повністю задовольнити позов, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне її задовольнити з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді цієї справи встановлено, що ДПІ було проведено перевірку належного позивачеві магазину щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, оформлену актом від 19.07.2006.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.07.2006 № 0000232306/0 та № 0000242306/0, згідно з якими Підприємство притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в загальній сумі 2040 грн. за порушення порядку реалізації підакцизної продукції та порядку здійснення розрахункових операцій.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій послалися на постанову Скадовського районного Херсонської області від 03.05.2007 (залишену без змін за наслідками її перегляду в апеляційному порядку), якою визнано незаконними дії податкового органу з проведення названої перевірки.

Незаконність цієї перевірки було розцінено судами як преюдиційну обставину, що виключає правомірність названих рішень про застосування штрафних санкцій, та, відповідно, унеможливлює стягнення штрафів на підставі цих рішень.

Між тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками судів.

Дійсно, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Наведене стосуються, перш за все, обставин, що входять до кола предмета доказування у справі, тобто тих, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 КАС).

З урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, зокрема, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності проведення податкової перевірки (за наслідками якої такі санкції застосовані) не охоплюється предметом даного позову та не мають правового значення для вирішення даного спору.

З огляду на порядок проведення спірної перевірки платник податків, який вбачає процедурні порушення у діях податкового органу щодо організації та призначення такої перевірки, має захищати свої права шляхом недопуску працівників контролюючого органу до перевірки. Допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень (у разі їх наявності), допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки.

З установлених судами обставин справи вбачається, що названі рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій не були скасовані в судовому або адміністративному порядку, а отже є чинними. Однак зазначені санкції не були сплачені відповідачем самостійно.

В силу вимог статті 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Частиною п'ятою статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Відтак, з огляду на обставини даної справи та наведені норми Законів, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі заявленого позову.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 у справі № 2а-1810/09/2170 скасувати.

3. Позов задовольнити. Стягнути з приватного торгово-виробничого підприємства "Фламінго" до Державного бюджету України штрафні санкції у загальній сумі 2040 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.І. Степашко М.О. Федоров