Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2014 р. м. Київ К/800/27364/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» про визнання бездіяльності протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2013 року ОСОБА_4 пред'явила позов до Міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у внесенні запису до Державного реєстру прав про скасування свідоцтва про державну реєстрацію права власності та державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Касаційна скарга підлягає задоволенню із огляду на наступне.

Судами встановлено, що 21 серпня 2012 року набрала законної сили постанова Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року, залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року, у справі № 2a/0570/5047/2012 за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Маріупольської міської ради і Міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» про визнання рішення та дій протиправними, визнання незаконними та скасування свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Цим судовими рішеннями скасовано свідоцтво про право власності, видане Маріупольською міською радою 25 серпня 2011 року на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5 та скасовано державну реєстрацію права власності на це майно.

Листом від 14 листопада 2012 року позивач звернувся до Міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» з вимогою повідомити їй реєстраційний номер та дату внесення запису до Державного реєстру прав про скасування свідоцтва про державну реєстрацію права власності та державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1.

Листом від 21 листопада 2012 року відповідач відмовив ОСОБА_4 у здійсненні вищевказаних дій, обґрунтовуючи це тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 проданий іншій особі і новий власник здійснив державну реєстрацію на своє ім'я.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не вірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції та залишив постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України № 1952) передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Частиною 1 статті 2 Закону України № 1952 визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відповідно до пункту 5 частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 19 Закону України № 1952 державна реєстрація прав і обтяжень здійснюється на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно частини 2 статті 26 Закону України № 1952 у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Частиною 7 статті 15 Закону України № 1952 передбачено, що розгляд заяви про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення про таку реєстрацію, відмову у державній реєстрації обтяжень або її зупинення проводиться в день надходження заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень.

Відповідно до пунктів 1.3 та 1.12 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно пункту 1.5 наказу Міністерства Юстиції України від 28 січня 2003 року №7/5 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно» внесення записів до розділу Реєстру прав, відкритого реєстратором бюро технічної інвентаризації, внесення змін та скасування записів або закриття розділу Реєстру прав проводяться реєстратором того БТІ, реєстратором якого він був відкритий.

Частиною 4 статті 24 Закону України № 1952 передбачено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що Міське комунальне підприємство «Маріупольське бюро технічної інвентаризації», відмовляючи листом від 21 листопада 2012 року ОСОБА_4 у внесенні запису до Державного реєстру прав про скасування свідоцтва про державну реєстрацію права власності та державної реєстрації права власності на нерухоме майно, проявило протиправну бездіяльність.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З наведеного вбачається, що висновки судів першої та апеляційної інстанції про помилковість обрання позивачем способу захисту порушеного права є невірними.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права при задоволенні позовних вимог, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог з зазначених вище підстав.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 до Міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» про визнання бездіяльності протиправною задовольнити.

Визнати відмову Міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» у внесенні запису до Державного реєстру прав про скасування свідоцтва про державну реєстрацію права власності та державної реєстрації права власності на нерухоме майно відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року протиправною.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: