Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2014 р. м. Київ К/9991/56285/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2011 року у справі за позовом малого приватного підприємства "Поліпласт" до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Мале приватне підприємство «Поліпласт» звернулось до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 24.11.2010 № 2283.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю оскаржуваного рішення як такого, що прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2011 року, позов задоволено: визнано нечинним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська від 24.11.2010 №2283 про застосування фінансових санкцій до малого підприємства "Поліпласт" за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України.

У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що МПП «Поліпласт» зареєстровано як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії АОО № 321421 від 04.04.2001 за № 1 382 120 0000 000504.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська від 24.11.2010 №2283 до МПП «Поліпласт» застосовано фінансові санкції у вигляді стягнення штрафу у розмірі 16849,76 грн., за несвоєчасне подання до органів Пенсійного фонду України звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: за липень 2010 року, які протягом 10 робочих днів з дня отримання підлягали перерахуванню (сплаті) на рахунки управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з доведеності з боку позивача наявності таких обставин, які об'єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно подати звітність до органу Пенсійного фонду, про що позивач листом від 18.08.2010 №18/08-07 повідомляв відповідача. Виходячи із зазначеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для звільнення позивача від відповідальністю та, відповідно, скасування рішення про застосування фінансових санкцій. Так, судами попередніх інстанцій зазначено, що несвоєчасне подання звітності до органу Пенсійного фонду України обумовлено рейдерським захопленням підприємства.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 22 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР порядок здійснення платежів і резервування коштів, строки сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У розумінні частини першої статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до пункту 1 статі 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальниками є - підприємства, установи та організації, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених Законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Зазначені страхувальники згідно з вимогами частини першої статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України. Обчислення та сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено статтею 20 Закону.

Відповідно до пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до страхувальників за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 1.6 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду від 05.11.2009 № 26-1 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) до страхувальників за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом.

Пунктом 2.1 цього Порядку встановлено, що страхувальники, крім осіб, зазначених в пунктах 2.2 - 2.4 цього розділу, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду.

Базовим звітним періодом для них є календарний місяць.

Системний аналіз положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду від 05.11.2009 № 26-1, не дають підстави для висновку про наявність будь-яких обставин, з якими закон пов'язував би наявність підстав для звільнення позивача від виконання обов'язку щодо своєчасного подання звітності.

За вказаних обставин, підстави стверджувати про відсутність правопорушення у сфері господарювання, яке полягає в несплаті страхових внесків, відсутні.

Таким чином, приймаючи рішення від 24.11.2010 №2283 про застосування до позивача фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська діяло у спосіб та в межах повноважень, передбачених законом.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що обставини у справі встановлено повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для їх скасування із постановленням нового рішення, про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2011 року скасувати.

У задоволенні позову малого приватного підприємства "Поліпласт" до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про скасування рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: