Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2016 р. м. Київ К/800/32383/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

при секретарі судового засідання Ковтун О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2014 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 року

у справі № 802/557/14-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпіт»

до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юпіт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2014 року у справі № 802/557/14-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 12.02.2014 року № 0000172200. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпіт» судовий збір в розмірі 487, 20 грн. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунків Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

В судовому засіданні представник позивача Лахнік А.О. доводи касаційної скарги заперечив.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Юпіт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.08.2013 року під час проведення взаємовідносин з ТОВ «Побережне», відповідачем складено акт від 24.01.2014 року № 22/22-00-20/34508572, яким встановлено порушення пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 208 332, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014 року № 0000172200, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 312 498, 00 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу щодо відсутності факту реального здійснення господарської операції з придбання позивачем у ТОВ «Побережне» сої.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Побережне».

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що матеріалами справи підтверджується реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а саме: копіями договорів, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Так, первинними документами підтверджується придбання позивачем у ТОВ «Побережне» сої.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. Так, судами встановлено, що реальність господарських операцій позивача з його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які відповідають вимогам законодавства.

Крім того, постановою від 01.09.2014 року закрито кримінальне провадження, у зв'язку із відсутністю в діях службових осіб ТОВ «Юпіт» складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 212 Кримінального кодексу України.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо протиправного прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, згідно зі ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України в резолютивній частині постанови зазначається, зокрема, про розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Проте, судом першої інстанції зазначені положення не враховано та стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпіт» судовий збір в розмірі 487, 20 грн. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунків Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Апеляційним адміністративним судом зазначену помилку не усунуто.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судові рішення в частині розподілу судових витрат підлягають скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпіт» судовий збір у розмірі 487, 20 грн. з Державного бюджету України.

Отже, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 року у справі № 802/557/14-а скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпіт» судовий збір в розмірі 487, 20 грн. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунків Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

В цій частині прийняти нову постанову.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпіт» судовий збір у розмірі 487, 20 грн.

В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 року у справі № 802/557/14-а залишити в силі.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук