Постанова ВАСУ від 21.10.2014 року

Друк

Пошук

369

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/43159/12

К/9991/41454/12

К/9991/41455/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Державної податкової служби у м. Києві, Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Русанівка» Дніпровського району м. Києва», Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2012 року

у справі № 32/204-А

за позовом Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Русанівка» Дніпровського району м. Києва»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби,

Державної податкової служби у м. Києві,

Державної податкової адміністрації України

про визнання недійсними та скасування акту перевірки, рішень про результати розгляду скарг, рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Русанівка» Дніпровського району м. Києва» (далі - КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Русанівка» Дніпровського району м. Києва»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС; відповідач-1), Державної податкової служби у м. Києві (далі - ДПС у м. Києві; відповідач-2) та Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА України; відповідач-3), в якому просило визнати недійсними та скасувати рішення № 0003682340/0 від 19 грудня 2006 року та № 0003692340/0 від 19 грудня 2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, рішення № 467/10/25-214 від 15 лютого 2007 року та № 1149/6/25-0415 від 07 лютого 2007 року про результати розгляду скарг, а також акт перевірки № 001846 від 05 грудня 2006 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 20 вересня 2007 року позов задоволено частково. Визнано недійсними рішення № 0003682340/0 від 19 грудня 2006 року та № 0003692340/0 від 19 грудня 2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також рішення № 467/10/25-214 від 15 лютого 2007 року про результати розгляду скарги. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Русанівка» Дніпровського району м. Києва» 1,70 грн. судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 та відповідач-1 оскаржили його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2012 року апеляційні скарги задоволено частково. Постанову Господарського суду м. Києва від 20 вересня 2007 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним рішення № 0003692340/0 від 19 грудня 2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач-2, позивач та відповідач-1 оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

ДПС у м. Києві в поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В поданій касаційній скарзі, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Русанівка» Дніпровського району м. Києва» ставить питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2012 року та залишення в силі постанови Господарського суду м. Києва від 20 вересня 2007 року, вказуючи при цьому на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

В поданій ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нового - про відмову в позові в повному обсязі.

В запереченні на касаційні скарги органів державної податкової служби позивач просить залишити їх без задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційні скарги відповідача-2 та відповідача-1 підлягають частковому задоволенню, а касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПС у м. Києві проведено перевірку поліклініки, що належить позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт № 001846 від 05 грудня 2006 року.

Перевіркою встановлено порушення КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Русанівка» Дніпровського району м. Києва» пункту 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) з огляду на невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на суму в розмірі 156,00 грн.

Також, контролюючий орган дійшов висновку про порушення підприємством пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), у зв'язку з нездійсненням обліку готівкових коштів у розмірі 69 496,98 грн. у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій за період з 15 липня 2005 року по 21 червня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято рішення № 0003682340/0 від 19 грудня 2006 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 780,00 грн., та рішення № 0003692340/0 від 19 грудня 2006 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 347 485,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги підприємства рішеннями № 467/10/25-214 від 15 лютого 2007 року та № 1149/6/25-0415 від 07 лютого 2007 року залишено без задоволення, а спірні акти індивідуальної дії - без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсними рішень № 467/10/25-214 від 15 лютого 2007 року та № 1149/6/25-0415 від 07 лютого 2007 року про результати розгляду скарг, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що їх прийнято за наслідками вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі, вони не є актами реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності та не породжують для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків, у зв'язку з чим підстави для задоволення таких позовних вимог відсутні.

Аналогічно акт перевірки та викладені у ньому висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Податковий орган при цьому не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.

Щодо решти позовних вимог слід зазначити, що пунктом 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР місцем проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Згідно з пунктом 2.8 глави 2 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

За змістом пункту 5.1 глави 5 Положення якщо підприємство в окремі дні не має перевищення ліміту каси, то таке підприємство може в ці дні не здавати в установлені строки готівку.

Однак, враховуючи те, що необліковану в установленому порядку суму грошових коштів виявлено контролюючим органом саме на місці проведення розрахунків, а не в сейфі каси підприємства, що, зокрема, підтверджується поясненнями свідка - касира КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Русанівка» Дніпровського району м. Києва» ОСОБА_3, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про правомірність прийняття відповідачем-1 рішення № 0003682340/0 від 19 грудня 2006 року про застосовування штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Положення оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Системний аналіз норм Положення дає підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлено відповідальність статтею 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Судом апеляційної інстанції, з'ясовано, що позивачем не забезпечено облік готівкових коштів у розмірі 67 315,03 грн. у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чека реєстратора розрахункових операцій за 27 лютого 2007 року.

В той же час, скасовуючи рішення № 0003692340/0 від 19 грудня 2006 року про застосовування штрафних (фінансових) санкцій у повному обсязі, суд виходив з того, що контролюючим органом під час перевірки виявлено неоприбуткування готівкових коштів у розмірі 69 496,98 грн., що, на думку Київського апеляційного адміністративного суду, суттєво впливає на подальший розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та, відповідно, обумовлює протиправність прийнятого відповідачем-1 акту індивідуальної дії в цілому.

Колегія суддів з такими доводами погодитись не може, з огляду на те, що в наведеному випадку суд не позбавлений можливості розмежувати суму правомірно застосованих санкцій, від тих, що застосовані протиправно та, як наслідок, скасувати оскаржуване рішення в частині.

Згідно із статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної податкової служби у м. Києві та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково, а касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Русанівка» Дніпровського району м. Києва» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2012 року змінити в частині задоволення позову про визнання недійсним рішення № 0003692340/0 від 19 грудня 2006 року в частині застосування до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Русанівка» Дніпровського району м. Києва» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 336 575,16 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.