Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2016 р. м. Київ К/800/10385/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Зайця В.С.,

Мороза В.Ф.,

секретар судового засідання Скавуляк Т.В.,

за участю: представників позивача Чернікової С.В., Запши Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року

у справі № 815/5857/14

за позовом Державного підприємства «Одесастандартметрологія»

до Державної фінансової інспекції в Одеській області

про скасування пункту вимоги щодо усунення виявлених в ході ревізії порушень,

встановив:

Державне підприємство «Одесастандартметрологія» (далі - ДП «Одесастандартметрологія») звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Одеській області (далі - Інспекція), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило скасувати п. 7 вимоги Інспекції щодо усунення виявлених в ході ревізії порушень № 15-08-23-14/9336 від 03 жовтня 2014 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року, позов задоволено, скасовано спірний пункт вимоги.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга мотивована тим, що виявлені відповідачем порушення доведені у встановленому законодавством порядку, вимога відповідача ґрунтується на нормах закону, тому суди дійшли помилкового висновку про її скасування.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, позивач вважає касаційну скаргу необґрунтованою, тому просить залишити її без задоволення, рішення судів - без змін.

В судовому засіданні представники позивача заперечили проти касаційної скарги, просили суд відмовити в її задоволенні, рішення судів - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, їх представників, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що у період з 02 червня 2014 року по 26 серпня 2014 року (із зупиненнями) відповідно до п. 1.2.6.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Інспекції на ІІ квартал 2014 року та на підставі направлень, виданих її начальником, ревізійною групою Інспекції проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Одесастандартметрологія») за період з 01 січня 2011 року по 31 травня 2014 року.

За результатами проведеної ревізії складено відповідний акт ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Одесастандартметрологія» за вказаний період № 08-11/163 від 02 вересня 2014 року, в якому відображено виявлені Інспекцією порушення зі сторони ДП «Одесастандартметрологія».

ДП «Одесастандартметрологія» із висновками, викладеними в акті ревізії не погодилося та надало відповідні заперечення до акту ревізії.

За результатами опрацювання заперечень позивача, відповідачем 30 вересня 2014 року затверджено висновок на заперечення ДП «Одесастандартметрологія» по акту ревізії, яким заперечення позивача прийнято не було, а враховано як пояснення.

03 жовтня 2014 року на адресу ДП «Одесастандартметрологія» Інспекцією надіслано вимогу щодо усунення виявлених в ході ревізії порушень № 15-08-23-14/9336 від 03 жовтня 2014 року.

Спірним п. 7 вказаної вимоги позивача зобов'язано відобразити дебіторську заборгованість за невиконані роботи, стягнути з ТОВ «Софтсервис» кошти у сумі 527867,53 грн.

Вказаний пункт вимоги, обґрунтований тим, що в порушення п. 2.7 Методики визначення вартості метрологічних робіт і послуг, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15.06.2012 року № 706, п. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, умовам договорів, п. 12 додатку № 2 Переліку видів робіт підвищеної небезпеки та п. 6 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1107, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» без фактично отриманих метрологічних послуг від TOB «Софтсервис», списано на видатки ДП «Одесастандартметрологія» коштів у загальній сумі 527867,53 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збиткам) підприємству на вказану суму.

Позивач, непогодившись з наведеним пунктом письмової вимоги про усунення виявлених в ході ревізії порушень, звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з незаконності п. 7 вимоги органу державного фінансового контролю через його невідповідність законодавству.

Суд касаційної інстанції не погоджується з наведеними висновками судів, з огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення про Держфінінспекцію), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (п.п. 4 п. 4 Положення про Держфінінспекцію).

Згідно з п. 6 Положення про Держфінінспекцію Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням про Держфінінспекцію встановлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю (органу контрольно-ревізійної служби) надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання регулюється Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550 (далі - Порядок проведення інспектування).

Відповідно до п. 2 Порядку проведення інспектування, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

П.п. 45, 46 Порядку проведення інспектування передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з п. 50 Порядку проведення інспектування за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року № 21-63а14, 20 січня 2015 року у справі № 21-603а14, 27 січня 2015 року у справі № 21-436а14, 21 квітня 2015 року у справі № 21-96а15, висновки яких мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.

З урахування викладеного, суд касаційної інстанції зазначає, що органи державного фінансового контролю мають право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

В даній справі відповідачем пред'явлено вимогу про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності ДП «Одесастандартметрологія». При цьому оскаржуваний пункт вимоги органу державного фінансового контролю вказує на виявлені збитки, їхній розмір та зобов'язання позивача вжити заходів щодо повернення цих коштів.

Зважаючи на те, що такий пункт вимоги органу державного фінансового контролю не є обов'язковим до виконання для підконтрольної установи та виконуються нею добровільно, однак все ж може бути зазначений у вимозі, спірний пункт 7 вимоги Інспекції, викладений в листі від 03 жовтня 2014 року № 15-08-23-14/9336 не суперечать вимогам закону, тому не підлягає скасуванню.

Судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: