Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/29282/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Інвест-Черкаси» Закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка»

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13.12.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011

у справі № 2-а-4079/10/2370

за позовом Дочірнього підприємства «Інвест-Черкаси» Закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка»

до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області

про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Інвест-Черкаси» Закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» звернулося до суду з позовом про:

- визнання протиправними дій посадової особи Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області - заступника керівника щодо прийняття рішення від 08.04.2010 № 0000152303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 98959,70 грн.;

- визнання протиправними дій посадової особи Державної податкової адміністрації у Черкаському районі Черкаської області - головного державного податкового інспектора щодо проведення перевірки та складення акту від 21.10.2009 № 001998;

- скасування рішення від 08.04.2010 № 0000152303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 98959,70 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.12.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Дочірнє підприємство «Інвест-Черкаси» Закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ч. 1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, ст. 238 Господарського кодексу України, ст.ст. 79, 81, 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДПІ у Черкаському районі Черкаської області в письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для застосування до позивача за рішенням від 08.04.2010 № 0000152303 відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон) штрафних (фінансових) санкцій в сумі 98959,70 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 21.10.2009 № 001998, про порушення п. 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, п.п. 2, 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за N 105/5296. Порушення вказаних положень, на думку податкового органу, полягало в тому, що фіскальні чеки на суму 19791, 94 грн. не містили інформації щодо назви господарської одиниці.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про скасування рішення від 08.04.2010 № 0000152303, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач допустив порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, оскільки всі роздруковані через РРО фіскальні чеки на суму 19791, 94 грн., виявлені під час перевірки, не містили інформації щодо назви господарської одиниці позивача.

Суд касаційної інстанції вважає, що така позиція суперечить нормам матеріального права, на порушення яких позивачем вказує податковий орган.

Пунктом 1 статті 17 Закону, на підставі якого податковим органом до позивача застосовані фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), передбачена відповідальність за:

проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг);

непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій;

нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Жодного юридичного факту, перерахованого у наведеному вичерпному переліку дій (бездіяльності), які можуть бути підставою для застосування санкцій за цим пунктом, суди не встановили.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачає застосування до господарюючого суб'єкта штрафних санкцій у разі невідповідності розрахункового документа вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 105/5296.

У даному випадку фіскальні касові чеки роздруковані за наслідками проведених через РРО розрахункових операцій, а тому відсутні підстави для застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених пунктом 1 статті 17 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Допущена невідповідність роздрукованих фіскальних касових чеків вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 105/5296 (відсутність реквізиту щодо назви господарської одиниці тощо), не може ототожнюватися з непроведенням розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій або нероздрукуванням відповідного розрахункового документа, за які застосовуються фінансові санкції, передбачені п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо правомірності прийняття рішення від 08.04.2010 № 0000152303 та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за відсутність у фіскальних звітних чеках назви господарської одиниці.

Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 05.12.2011 у справі № 21-242а11 у справі за позовом підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України є обов'язковими для всіх судів України, які, своєю чергою, зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.

При перевірці висновків судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій посадової особи Державної податкової адміністрації у Черкаському районі Черкаської області щодо проведення перевірки, складення акту перевірки та складання рішення суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся і перевірка фактично проведена, суд повинен надати правову оцінку суті виявлених в ході перевірки порушень податкового та іншого законодавства.

Таким чином, зважаючи на допуск до проведення перевірки та фактичне її проведення, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що позовні вимоги, спрямовані на оскарження дій контролюючого органу щодо проведення перевірки, складання акту та рішення задоволенню не підлягають. Оскільки у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а оскаржувані судові рішення є помилковими тільки в частині відмови в задоволенні позову про скасування рішення від 08.04.2010 № 0000152303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 98959,70 грн., суд касаційної інстанції вважає за правильне змінити постанови судів попередніх інстанцій, виклавши резолютивну частину постанови суду першої інстанції у редакції, за якою позов буде задоволено в частині таких вимог.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Інвест-Черкаси» Закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 змінити, виклавши резолютивну частину постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 в такій редакції:

«Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області від 08.04.2010 № 0000152303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 98959,70 грн.

У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Інвест-Черкаси» Закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня 70 коп.)».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун