Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2016 р. м. Київ К/800/62799/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Донця О.Є.,

при секретарі: Скавуляк Т.В.,

за участю представників сторін: позивача: Білань Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року у справі за позовом дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства ДАК "Автомобільні дороги України" до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання нечинною вимоги,

в с т а н о в и л а:

Дочірнє підприємство "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства ДАК "Автомобільні дороги України" звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Одеській області, в якому з урахуванням змін до позовних вимог просило визнати нечинною вимогу Контрольно-ревізійного управління в Одеській області від 31.03.2010 №15-06-34-14/2107 в частині зобов'язання дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» відобразити в обліку кредиторську заборгованість перед Службою автомобільних доріг в Одеській області за безпідставне включення до актів виконаних робіт матеріальних витрат та надбавки на рухомий характер робіт на суму 112 022 грн., а також повернути замовнику зайво сплачені ним кошти або виконати відповідний обсяг робіт.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю вимоги в оскаржуваній частині як такої, що прийнято на підставі необґрунтованих висновків акту ревізії щодо безпідставного включення позивачем до актів виконаних робіт матеріальних витрат та надбавки за нерухомий характер робіт на загальну суму 112,022 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року, позов задоволено: визнано нечинною вимогу Контрольно-ревізійного управління в Одеській області від 31.03.2010 в частині зобов'язання дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» відобразити в обліку кредиторську заборгованість перед Службою автомобільних доріг в Одеській області за безпідставне включення до актів виконаних робіт матеріальних витрат та надбавки на рухомий характер робіт на суму 112022 грн., а також повернути замовнику зайво сплачені ним грошові кошти або виконати відповідний обсяг робіт.

У поданій касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Одеській області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Контрольно-ревізійним управлінням в Одеській області, правонаступником якого є Державна фінансова інспекція в Одеській області, проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» за період з 01.05.2007 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт ревізії від 24.01.2009 №06-13/16.

Ревізією встановлено порушення позивачем вимог пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.3.3.10.1 ДБН Д.1.1.1-2000, в результаті не підтвердження документами бухгалтерського обліку матеріальних витрат та надбавки на рухомий характер робіт філією «Саратська ДЕД», які враховані в актах ф. №КБ-2в, встановлено завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 112,022 тис. грн. У ході ревізії начальнику філії «Саратська ДЕД» Станецькому М.М. надано вимогу від 23.12.2009 щодо надання звірених копій первинних документів бухгалтерського обліку, але станом на момент завершення ревізії завірені копії не надано.

На підставі вказаного акту ревізії Державною фінансовою інспекцією в Одеській області ДП «Одеський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» винесено вимогу від 31.03.2010 №15-06-34-14/2107 «Про усунення порушень, виявлених в ході ревізії», пунктом 2 якої зобов'язано підприємство відобразити в обліку кредиторську заборгованість перед Службою автомобільних доріг в Одеській області за безпідставне включення до актів виконаних робіт матеріальних витрат та надбавки на рухомий характер робіт на суму 112 022,00 грн., а також повернути замовнику зайво сплачені ним кошти або виконати відповідний обсяг робіт.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності вимоги в оскаржуваній частині як такої, що сформовано на підставі необґрунтованих висновків акту ревізії щодо безпідставного включення позивачем до актів виконаних робіт матеріальних витрат та надбавки за нерухомий характер робіт на загальну суму 112 022,00 грн.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939-ХІІ) встановлено, що Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Пункт 7 статті 10 Закону № 2939-XII закріплює право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання визначає Порядок проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550.

За правилами пункту 2 зазначеного Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

За правилами пунктів 45, 46 Порядку проведення інспектування у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з пунктом 50 цього Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів вказує на наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, пунктом 2 вимоги відповідача від 31.03.2010 №15-06-34-14/2107 позивача зобов'язано відобразити в обліку кредиторську заборгованість перед Службою автомобільних доріг в Одеській області за безпідставне включення до актів виконаних робіт матеріальних витрат та надбавки на рухомий характер робіт на суму 112022 грн. та також повернути замовнику зайво сплачені ним кошти або виконати відповідний обсяг робіт.

Тобто, інспекцією вказано на факт заподіяння збитків іншій особі, зазначено їх розмір та зобов'язано підприємство вчинити дії, спрямовані на їх відшкодування.

У той же час, враховуючи те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово у судовому порядку, виходячи з того, що правильність обчислення збитків має перевірятися судом, який розглядає позов про їх стягнення, колегія суддів, виходячи із завдань адміністративного судочинства, вказує на передчасність захисту прав позивача у заявлений ним спосіб, у зв'язку з чим вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Зазначена позиція суду відповідає позиції Верховного Суду України, що викладена у постановах від 15 квітня та 13 травня 2013 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно) та у поставної від 20 січня 2015 року у справі №21-603а14.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства ДАК "Автомобільні дороги України" до Державної фінансової інспекції в Одеській області відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: