Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2014 р. м. Київ К/800/63239/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Стародуба О.П., Юрченка В.В.,

за участю секретаря Прокопчук Н.В.,

представників позивача Вдовіченко О.Л., Кругляк Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 4» до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про скасування рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2013 року та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року позивач - Комунальна установа «Сумська міська клінічна лікарня № 4» звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 13.11.2012 року № 1432 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2013 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що застосування фінансових санкцій є необґрунтованим, оскільки ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до якої здійснювалось нарахування штрафних санкцій, втратила чинність з 01.01.2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а тому оскаржуване рішення прийнято всупереч вимогам чинного законодавства.

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що виключення частин 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є підставою вважати, що законодавцем скасовано відповідальність за вчинення порушень зі сплати страхових внесків. У зв'язку з прийняттям Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» запроваджена принципово нова система сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Нею передбачені єдиний вид страхового внеску, нова процедура його справляння та нові правила щодо відповідальності за порушення правил нарахування та сплати внеску. Так, відповідно до абзаців 5 та 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій і пені, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки при їх ухваленні судами попередніх інстанцій не було допущено порушення норм матеріального чи процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Відповідач зареєстрований виконавчим комітетом Сумської міської ради юридичною особою (код 02000300), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.14).

На підставі ст.ст. 14, 15 а також ст. 17 (чинної на час виникнення спірних правовідносин) Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) позивач перебував на обліку в органі Пенсійного фонду як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до п. 3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з дня набрання чинності цим Законом (01.01.2011 року) позивач набув статусу платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

13.11.2012 року начальником УПФ України в м. Сумах, на підставі даних картки особового рахунку платника (а.с. 54 зворот), було прийнято рішення № 1432 «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду», яким до відповідача на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV, у зв'язку з виявленням несвоєчасної сплати страхових внесків за грудень 2010 року, застосовано фінансову санкцію в розмірі 4363,02 грн. та нараховано пеню в сумі 1396,17 грн. (а.с.8).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спір у даній справі зводиться до встановлення права відповідача після 1 січня 2011 року нараховувати та застосовувати штрафні (фінансові) санкції та нараховувати пеню за порушення строків сплати страхових внесків, які підлягали сплаті до 1 січня 2011 року.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 106 Закону № 1058-IV у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею; суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій; територіальні органи Фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка є виконавчим документом;

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу

Водночас, згідно з вимогами Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ частини 1-9 статті 106 Закону № 1058-IV виключено.

Колегія суддів касаційного суду звертає увагу на те, що виключення наведених положень статті 106 з тексту Закону № 1058-IV не є підставою вважати, що законодавцем скасовано відповідальність за вчинення відповідних порушень.

У зв'язку з прийняттям Закону № 2464-VІ запроваджена принципово нова система сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Нею передбачені єдиний вид страхового внеску, нова процедура його справляння та нові правила щодо відповідальності за порушення правил нарахування та сплати внеску. При цьому, з аналізу Закону № 2464-VІ вбачається, що його правила (окрім прикінцевих та перехідних положень) не поширюються на правовідносини зі сплати страхових внесків за чинними раніше видами соціального страхування. Це означає, що відповідальність, встановлена Законом № 2464-VІ, передбачається за правопорушення з іншим об'єктом і не може застосовуватись до порушень щодо сплати страхових внесків за діючими раніше видами страхування.

Таким чином, законодавцем запропонована така конструкція спірних відносин, згідно з якою з 1 січня 2011 року справляється новий вид страхових внесків, і регулювання їх сплати здійснюється згідно зі спеціальним нормативним актом - Законом № 2464-VІ. В той же час, регулювання відносин щодо несплачених страхових внесків за попередніми видами страхування здійснюється за правилами законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом № 2464-VІ (з урахуванням окремих уточнень, внесених цим Законом).

Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли за грудень 2010 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2013 року та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі № 2а-1870/9307/12 - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволені позовних вимог Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 4» відмовити.

Постанова набирає законної з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.Я. Олендер

Судді О.П. Стародуб

В.В. Юрченко