Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 року м. Київ К/9991/63325/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-Союз" до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про визнання нечинними рішення про визначення коду товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, стягнення суми,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом в якому просив суд:

- визнати нечинним рішення про визначення коду товару відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Дніпропетровської митниці від 28 січня 2011 року №КТ-110-0077-11, видане Дніпропетровською митницею;

- визнати нечинною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 31 січня 2011 року №110000012/1/00138, видану Дніпропетровською митницею;

- стягнути з державного бюджету надмірно сплачену суму ввізного мита в розмірі 41 831, 18 грн. та суму податку на додану вартість в розмірі 8 420, 43 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення коду та митної вартості товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року, позов задоволено повністю. Визнано нечинним рішення про визначення коду товару відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Дніпропетровської митниці від 28 січня 2011 року №КТ-110-0077-11, видане Дніпропетровською митницею. Визнати нечинною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 31 січня 2011 року №110000012/1/00138, видану Дніпропетровською митницею. Стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення «Агро-Союз» надмірно сплачену суму ввізного мита в розмірі 41 831, 18 грн. та податку на додану вартість в розмірі 8 420, 43 грн.

На постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року надійшла касаційна скарга Дніпропетровської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством матеріально-технічного забезпечення «Агро-Союз» до Дніпропетровської митниці було подано митну декларацію №110000012/2011/201571 від 27 січня 2011 року, про що було митним органом надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 31 січня 2011 року №110000012/1/00138.

Картка відмови була прийнята митним органом на підставі рішення відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Дніпропетровської митниці про визначення коду товару від 28.01.2011 р. №КТ-110-0077-11, яким відділом контролю митної вартості та класифікації товарів Дніпропетровської митниці визначено, що зерносушарне обладнання моделей НТТ21-10-45, НТТ24-18-45, НТТ21-18-45, яке імпортується позивачем, повинно класифікуватися за Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності не за кодом 8419310000, який зазначено позивачем у ВМД №201571, а за кодом 7309009000.

На підставі визначеного, митним органом в рішенні КТ коду товару у відповідності з вимогами ст.313 Митного кодексу України позивачем було здійснено митне оформлення товару за вантажною митною декларацією №110000012/2011/201879 від 31.01.2011 року із зазначенням в графі 33 вантажної митної декларації №201879 коду товару за УКТЗЕД у відповідності із рішення КТ - 7309009000. Вказане обладнання імпортувалося позивачем в межах одного контракту укладеного з постачальником.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо правильності визначення коду товару за УКТЗЕД, заявленого до митного оформлення.

Згідно ст. 81 Митного кодексу України від 17.11.2002р. (далі - МК України) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно ст. 88 цього Кодексу на декларанта покладаються обов'язки: здійснювати декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'являти товари і транспорті засоби для митною контролю і митного оформлення: надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Статтею 86 Митного кодексу України визначено порядок прийняття митної декларації, а саме; митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додані всі необхідні документи, з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Водночас, рішення митних органів про визначення коду імпортованого товару і відмову в його пропуску на митну територію України за кодом, який зазначено, зокрема імпортером, породжує для останнього певні правові наслідки та є обов'язковим. Однак така обов'язковість не є перешкодою для оскарження такого рішення митних органів до адміністративного суду.

У пункті 10 Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 7 серпня 2007 року № 667, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2007 року за № 968/14235 (далі - Порядок № 667), встановлено, що рішення про визначення коду товару приймається відділом номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці (відділом контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці) на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Преамбулою Закону України від 5 квітня 2001 року № 2371-III "Про Митний тариф України" встановлено, що митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Товарною номенклатурою митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Класифікація товарів і транспортних засобів в УКТЗЕД здійснюється, виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо такі тексти назв та примітки не вимагають іншого, відповідно до Основних правил інтерпретації класифікації товарів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 року № 1863 затверджено Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до пункту 3 цього Порядку УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу, а відповідно до пункту 4 цього ж Порядку - Держмитслужба, зокрема, приймає рішення про деталізацію товарів в УКТЗЕД на національному рівні.

Як вірно встановлено судами, при визначенні опису Товару в графі 31 ВМД Дніпропетровська митниця не врахувала особливості товару, визначені його технічним паспортом, а також при здійсненні класифікації товару за УКТЗЕД.

Так, митниця не врахувала описи відповідних груп товарів та кодів товарів за УКТЗЕД, а також здійснив класифікацію товару всупереч поясненням до УКТЗЕД. Зокрема, в опису товару в графі 31 відповідач виключив важливу технічну характеристику товару - його продуктивність. Позивач у графі 33 ВМД зазначив, що у кожної моделі товару певну продуктивність товару, як зерносушарного обладнання, виходячи з обсягу зерна, яке може бути просушено за добу. Зазначена продуктивність товару зазначена в пункті 2.1 на стор. 6 технічного паспорту на кожну модель товару. Вказана характеристика вказує на обсяг зерна, який може просушити товар за певний період часу. Враховуючи, що призначення товару - сушіння зерна, продуктивність є важливою характеристикою, яка визначає максимальну кількість зерна, яке може просушити товар за певний період часу та вказує на основне призначення товару - сушіння зерна.

Відповідно до п. «а» ч.3 розділу Основні правила інтерпретації УКТЗЕД Закону України «Про митний тариф України» у разі, коли з будь-яких причин товар на перший погляд можна віднести до двох чи більше товарних позицій, перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис.

Згідно з ч.6 цього ж Закону для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях та товарних підкатегоріях здійснюється до назви останніх.

Товарна підкатегорія 8419310000 передбачає віднесення до неї машин, промислового обладнання для обробки матеріалів, шляхом зміни температури, наприклад нагріванням, варінням, підсмажуванням, дистиляцією, ректифікацією, стерилізацією, пастеризацією, пропарюванням, сушінням, випарюванням, конденсацією або охолодженням - для сільськогосподарських продуктів.

Тобто визначальною функцією машин, які відносяться до цієї підкатегорії, є їх дія на відповідні матеріали - нагрівання, варіння, підсмажування, дистиляція, ректифікація, стерилізація, пастеризація, пропарювання, сушіння, випарювання, конденсація або охолодження. Відтак, відповідно технічного паспорту товару, зазначеними нормами Закону України «Про митний тариф України» товар підлягає класифікації у товарній групі 8419.

Класифікація товару за кодом 7309009000 не відповідає назві товарної підкатегорії 7309009000, за якою повинен класифікуватися товар за рішенням КТ Дніпропетровської митниці. Зокрема, назва товарної категорії 730900: «Резервуари, цистерни, баки та аналогічні ємності з чорних металів, для будь-яких речовин (крім стиснених або скраплених газів), місткістю понад 300 л, без механічних або теплотехнічних пристроїв, з облицюванням або термоізоляційним покриттям чи без них»: Назва товарної підкатегорії 7309009000: «для твердих речовин».

У поясненнях до групи 73 УКТЗЕД зазначається: "Ці контейнери зазвичай встановлюються як стаціонарні пристосування для зберігання або для виробничих цілей, наприклад, на фабриках, хімічних заводах, фарбувальнях, газових заводах, пивоварних заводах, на перегінних та рафінувальних заводах і, у меншому ступені, у житлових будинках, магазинах і т.п. Контейнери, оснащені механічним чи термічним устаткуванням, таким як мішалки, охолоджувальні чи нагрівальні змійовики або електричні елементи, включаються в групу 84 або 85».

Тобто, у відповідності з описом та поясненнями товарної категорії 730900 до цієї товарної категорії відносяться резервуари, в яких не передбачено механічного або термічного устаткування. Отже, до цієї категорії відносяться контейнери, передбачені лише для зберігання речовин, виключаючи будь-які дії з такими речовинами.

У відповідності з технічним паспортом на товар у товарі присутні елементи, призначені для охолодження (сушіння) сільськогосподарської продукції, яка міститься в цьому товарі. Зазначені елементи призначені для охолодження та сушіння зернових матеріалів, що містяться в товарі. Тому у відповідності з поясненнями до групи 73 УКТЗЕД, такий товар повинен включатися у відповідну підкатегорію групи 84 УКТЗЕД.

Класифікація товару за кодом 8419310000 відповідає опису товару відповідної підкатегорії та поясненнями до УКТЗЕД. Назва товарної позиції 8419: «Машини, обладнання промислове або лабораторне з електричним чи неелектричним нагріванням (за винятком печей, камер та іншого обладнання товарної позиції 8415), для обробки матеріалів шляхом зміни температури, наприклад, нагріванням, варінням, підсмажуванням, дистиляцією, ректифікацією, стерилізацією, пастеризацією, пропарюванням, сушінням, випарюванням, конденсацією або охолодженням, крім машин або обладнання, призначеного для використання у побуті; неелектричні водонагрівачі безінерційні або теплові водяні акумулятори»: Назва товарної підкатегорії 8419310000: «для сільськогосподарських продуктів».

У поясненнях до товарної підкатегорії 8419310000 зазначається, що «крім перерахованої вище техніки, до цієї товарної позиції включається обладнання, призначене для нагрівання або охолодження речовини (твердої, рідкої чи газоподібної), яке виконується або для простої зміни температури, або для трансформації матеріалів, що відбуває переважно в результаті зміни температури (наприклад, для нагрівання, варіння, смаження, дистиляції, ректифікації, стерилізації, пастеризації, пропарювання, сушіння, випаровування, випарювання, конденсації чи охолодження).

Тобто, у відповідності з описом та поясненнями до товарної групи 8419, до такої групи включаються машини і обладнання, призначене для нагрівання охолоджування речовини, в тому числі шляхом сушіння.

З урахуванням наведеного суди дійшли вірного висновку, що визнати нечинним рішення про визначення коду товару відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Дніпропетровської митниці від 28 січня 2011 року №КТ-110-0077-11, видане Дніпропетровською митницею та нечинною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 31 січня 2011 року №110000012/1/00138, видану Дніпропетровською митницею.

Водночас, колегія суддів не погоджується з судами попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення «Агро-Союз» надмірно сплачену суму ввізного мита в розмірі 41 831, 18 грн. та податку на додану вартість в розмірі 8 420, 43 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до частини шостої статті 264 МК у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Так, саме Порядок повернення визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 МК.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ

Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Разом з тим взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що законодавством відповідно до частини шостої статті 264 МК визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому на підставі аналізу наведених вище норм права дійшла такого правового висновку.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014року (справа № 21-29а14) та у постановах від 12 листопада 2014 року.

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року в частині стягнення з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення «Агро-Союз» надмірно сплачену суму ввізного мита в розмірі 41 831, 18 грн. та податку на додану вартість в розмірі 8 420, 43 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволені позовних вимог в цій частині відмовити.

В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: