Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Київ К/800/54600/14

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Олексієнка М.М.,

суддів: Бутенка В.І., Штульман І.В.,

розглянувши в касаційному порядку в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області (далі - УПФ) про призначення дострокової пенсії за віком за касаційною скаргою представника відповідача на судові рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 серпня 2014 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року,

встановила:

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, відповідно до якого просила визнати протиправним рішення УПФ про відмову у призначенні їй дострокової пенсії за віком згідно Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та зобов'язати призначити зазначену пенсію з 7 серпня 2014 року.

Посилалась на те, що є вдовою військовослужбовця, смерть якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року, позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним рішення УПФ від 7 серпня 2014 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком достроково. Зобов'язано призначити дострокову пенсію відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV з 6 серпня 2014 року.

У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. Вказує на те, що померлий чоловік позивачки був військовозобов'язаним, призваним на військові збори, а не військовослужбовцем у розумінні Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», тому відсутні підстави для призначення пенсії на пільгових умовах.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

Відповідно абзацу шостого пункту 3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV ( у редакції Закону України від 08.07.2011 р. N 3668-VI) військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає дійсними обставинам справи, позивачка є дружиною ОСОБА_2, який помер у ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вона досягла 50 річного віку та має страховий стаж не менше 20 років, після смерті чоловіка повторний шлюб не брала.

Зазначені обставини та норми права дають підстави вважати, що ОСОБА_1 має правові підстави до призначення дострокової пенсії у зв'язку зі смертю чоловіка, а отже рішення судів попередніх інстанцій в цій частині є обґрунтовані.

Доводи представника відповідача про те, що нині покійний ОСОБА_2 (чоловік позивачки) не підпадає під статус осіб, на які розповсюджуються правила пункту 3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, оскільки він не відносився до військовослужбовців та не був визнаний інвалідом, безпідставні. Зокрема, згідно примітки до статті 10 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань. Той факт, що ОСОБА_2 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в якості військовослужбовця призваного на військові збори, доводиться відомостями зазначеними в довідці командира військової частини 61511 від 26.01.1993 року № 1953. За висновком Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України захворювання та причина смерті ОСОБА_2, пов'язані з виконанням обов'язків служби з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Проте судами першої та апеляційної інстанцій припустилися помилки при визначенні способу захисту порушеного права. Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 162 КАС України. Відповідно до пункту 2 частини першої цієї норми у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються законами України № 796-ХІІ, № 1058-ІV.

На підставі зазначених нормативних актів, УПФ при вирішенні питання про дострокове призначення пенсії за віком наділене дискреційними повноваженнями, при цьому при наявності звернення, суб'єкт владних повноважень повинен прийняти рішення. Як свідчать матеріали справи, рішення по зверненню позивачки від 06.08.2014 року не приймалося, а лише листом повідомлено про відсутність підстав до призначення пенсії

З урахуванням зазначених обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають зміні в частині визначення способу захисту порушеного права. Із зобов'язання УПФ достроково призначити пенсію за віком ОСОБА_1 на зобов'язання прийняти рішення за зверненням позивачки від 06.08.2014 року з урахуванням положень законів № 796-ХІІ, № 1058-ІV та встановлених судом обставин, а саме того, що вона має правові підстави до набуття права на дострокову пенсію за віком у зв'язку із смертю внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 серпня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року змінити в частині способу захисту порушеного права.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 6 серпня 2014 року про дострокове призначення пенсії і з урахуванням встановлених судами обставин і норм права, на підставі законів України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийняти рішення.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.І. Бутенко

І.В. Штульман