Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2015 р. м. Київ К/9991/53246/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №20649277 від 05 серпня 2010 року про відкриття виконавчого провадження.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року позов задоволено. Скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження №20649277 від 05 серпня 2010 року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року апеляційні скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що на підставі виконавчого напису Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу №4556, виданого 29 липня 2010 року головним державним нотаріусом 05 серпня 2010 року відкрито виконавче провадження про звернення стягнення на будівлю, яка належить на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, та за рахунок коштів отриманих від реалізації майна, запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» у розмірі 3000000 доларів США.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про незаконність оскаржуваної постанови відповідача, оскільки встановлення у виконавчому провадженні суми, що підлягає стягненню, у іноземній валюті є порушенням чинного законодавства.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 3 даного Закону передбачено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, крім інших, виконавчі написи нотаріусів.

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. До обов'язків державного виконавця відноситься, зокрема здійснення необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 2-1) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 3) в інших передбачених законом випадках.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 19 зазначеного Закону, а саме, у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Як встановлено судами підставою для відкриття виконавчого провадження став виконавчий напис нотаріуса, який вчинений з урахуванням вимог п.п. 2.2 статті 2 договору іпотеки №SMERS00787/1 від 03 квітня 2008 року, яким передбачено, що розмір основного зобов'язання, що забезпечується іпотекою згідно з цим договором, складає суму, еквівалентну 3000000 доларів США.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93.

Відповідно до статті 2 Закону «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

На підставі вказаних ліцензій банківські установи здійснюють кредитування фізичних та юридичних осіб в іноземній валюті та вимагають повернення наданих сум відповідно до умов кредитного договору.

У разі невиконання боржником умов зазначеного договору звернення стягнення на заставлене майно провадиться на підставі виконавчого напису нотаріуса, який посвідчує право кредитора на примусове задоволення зобов'язання боржника з вартості заставленого майна і надає своїм написом юридичної вірогідності забезпеченню виконання зобов'язання.

Статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів у гривнях, достатніх для одночасного задоволення вимог стягувача, державний виконавець накладає стягнення на кошти боржника в іноземній валюті.

Звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та інше майно боржника при обчисленні боргу в іноземній валюті здійснюється в порядку, передбаченому цією статтею. Таким чином, законодавством передбачено накладення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті, тобто вчиняти виконавчі дії щодо стягнення в іноземній валюті.

Враховуючи те, що серед вимог до виконавчого документу, передбачених Законом, вимога про зазначення суми боргу в національній валюті -відсутня, а також те, що законодавством передбачено накладення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті, тобто вчиняти виконавчі дії щодо стягнення в іноземній валюті, суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку щодо незаконності постанови головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.В. Ліпський

Судді С.В. Головчук

Ю.К. Черпак