Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2016 р. м. Київ К/800/37840/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Приорільська» про стягнення адміністративно-господарський санкцій та пені,

встановив:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі також позивач) звернулось до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Приорільська» (надалі також відповідач, Підприємство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 29 740,35 грн. та пені за порушення термінів сплати таких санкцій в розмірі 5,95 грн., на загальну суму 29 746,30 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та ухвалою апеляційного суду про залишення його без змін, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій ставить питання про їх скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач проти касаційної скарги заперечив, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як установлено судами, відповідач надав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт від 26 лютого 2013 року про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників Підприємства становить 114 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 4 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин, далі - Закон № 875-XII) - 5 осіб.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, виходячи з середньої річної заробітної плати штатного працівника Підприємства та кількості осіб, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-XII, відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції в розмірі 29 740,35 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 5,95 грн.

Також установлено, що 30 грудня 2011 року директором Підприємства видано наказ № 361 «Про визначення нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів на 2012 рік», яким, серед іншого, затверджено на 2012 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 5 одиниць.

Відповідно до довідки Юр'ївського районного центру зайнятості від 03 червня 2013 року № 207 протягом 2012 року Підприємство щомісячно, з березня по грудень, надавало звіти за формою 3-ПН із зазначенням вакансій робочих місць для працевлаштування інвалідів робочої групи на посаду охоронця в кількості 3 осіб. Зазначену категорію громадян не направлено з причини відсутності безробітних в населеному пункті проживання м. Перещепине, Новомосковського району.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із відсутності складу правопорушення, оскільки відповідач ужив усіх залежних від нього заходів, спрямованих на недопущення порушень статті 19 Закону № 875-XII, які полягали в повідомленні районного центру зайнятості про наявність вакансій робочих місць інвалідів, повідомлені Перещепинської міської ради про наявність робочих місць для інвалідів, а також повідомленні населення регіону шляхом розміщення оголошень про прийняття на роботу інвалідів в місцевій газеті «Присамарская нива» від 13 липня 2012 року.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками.

Частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною четвертою статті 20 Закону № 803-XII підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 19 Закону № 875-ХII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України чи іншими законодавчими актами, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до статті 19-1 Закону України «Про інформацію», статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» Міністерством праці та соціальної політики України затверджено форму звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» (наказ від 19 грудня 2005 року № 420).

Відповідно до названої Інструкції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин, підприємства, установи і організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форм власності га господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Здійснивши системний аналіз наведених норм права, колегія суддів дійшла висновку, що до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відноситься також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування. При цьому така інформація повинна подаватися в порядку та формі, визначеними Законом.

Між тим, як установлено судами, на виконання вимог законодавства відповідач подавав до районного центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН тільки за березень-грудень 2012 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що неподання відповідачем звітів за формою № 3-ПН за січень та лютий 2012 року свідчить про не вчинення відповідачем усіх необхідних дій для працевлаштування інвалідів.

Будь-які інші дії не виправдовують відповідача та не звільняють його від відповідальності за порушення правил господарської діяльності, якщо він не подав до центру зайнятості звітів за формою № 3-ПН за всі місяці певного року.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Верховним Судом України в постанові від 31 січня 2011 року у справі № 21-60а10.

Згідно із статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі.

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Агрофірма «Приорільська» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню в загальній сумі 29 746 (двадцять дев'ять тисяч сімсот сорок шість) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: