Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2014 р. м. Київ К/800/58337/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Кошіль В.В., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ)

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2014

у справі № 2а/0370/783/12

за позовом приватного акціонерного товариства "Перлина" (далі - Товариство)

до Луцької ОДПІ

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року Товариство звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просило визнати протиправною відмову Луцької ОДПІ видати позивачеві свідоцтва платника єдиного податку з 01.01.2012, а також зобов'язати Луцьку ОДПІ видати відповідне свідоцтво з вказаної дати.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2014, позовні вимоги задоволено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що обмеження щодо застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені підпунктом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, не поширюються на такий вид діяльності, як роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.

Посилаючись на неправильне застосування судами положень чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, Луцька ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі рішення та повністю відмовити Товариству у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що 23.01.2012 Товариство звернулося до Луцької ОДПІ із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування у 2012 році.

Листом від 30.01.2012 № 1283/10/15-1 Луцька ОДПІ відмовила позивачеві у видачі свідоцтва платника єдиного податку з тих мотивів, що провадження Товариством діяльності з роздрібної торгівлі годинниками та ювелірними виробами виключає можливість перебування на спрощеній системі оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковий орган безпідставно поширив обмеження щодо застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені Податковим кодексом України (зокрема, підпунктом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291), на спірні правовідносини.

Однак колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такою правовою оцінкою обставин даної справи.

Так, відповідно до підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Податковий кодекс України не містить нормативного визначення поняття "дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння" та діяльності з їх реалізації, а відтак з огляду на вимоги статті 5 Податкового кодексу України для встановлення змісту зазначених понять застосуванню підлягають норми інших нормативно-правових актів. Спеціальним законом, який здійснює державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».

У статті 1 цього Закону поняття ювелірних виробів розкрито через визначення дорогоцінних металів, якими є золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо), а також визначення дорогоцінного каміння як природних та штучних (синтетичних) мінералів в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

Пунктом 2 статті 4 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» передбачено, що всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб'єктами підприємницької діяльності окремо по кожному виду операцій з урахуванням особливостей технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.

Статтею 14 Закону врегульовано порядок провадження діяльності з торгівлі дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них. Відповідно до частини другої цієї статті правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді та виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Поняття "вироби із дорогоцінного металу" міститься в Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів, вставок дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали та вставки дорогоцінного каміння, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 244, згідно з якою виріб з дорогоцінного металу - це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений із сплавів дорогоцінних металів - золота, срібла, платини, паладію, який використовується як прикраси або предмети побуту (пункт 1.5).

Системне тлумачення наведених законодавчих положень у взаємозв'язку з положеннями підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України свідчить про те, що фізичні особи - підприємці, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами, тобто виробами із дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння, не можуть бути суб'єктами спрощеної системи оподаткування.

Наведене обумовлює правильність відмови податкового органу у видачі позивачеві свідоцтва платника єдиного податку та, відповідно, відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

За таких обставин Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору, яким у позові відмовити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області задовольнити.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2014 у справі № 2а/0370/783/12 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:В.В. Кошіль І.В. Приходько