Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/42358/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Сіроша М.В., Юрченко В.П., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЛитнасіння»

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011

у справі № 2а-66/10/0670 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЛитнасіння»

до Державної податкової інспекції у Житомирському районі

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011, у задоволенні позовних вимог ТОВ «УкрЛитнасіння» відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «УкрЛитнасіння» просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до ТОВ «УкрЛитнасіння» штрафних (фінансових) санкцій згідно з оскаржуваним рішенням стали висновки податкового органу, викладені в акті від 21.10.2009 № 1758/2301/34400702/0110, про порушення норм ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Закон № 185/94-ВР), а саме: несвоєчасне надходження виручки за зовнішньоекономічним контрактом № 05/08 від 04.09.2008.

На підставі висновків акту перевірки та апеляційного узгодження відповідачем прийняті рішення від 02.11.2009 № 0002812301 та від 26.11.2009 № 0002812301/1, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 134651,28 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

У судовому процесі встановлено, що 04.09.2008 між ТОВ «УкрЛитнасіння» та фірмою UAB «AGROLITPA» ( Республіка Литва) був укладений контракт № 05/08 про поставку насіння гірчиці. На виконання умов цього контракту ТОВ «УкрЛитнасіння» було відвантажено фірмі UAB «AGROLITPA» насіння гірчиці на загальну суму 72000,00 євро, що в гривневому еквіваленті складає 490489,42 грн., в тому числі, по ВМД від 10.09.2008 № 101000001/8/009929 на суму 18000,00 євро, або 12512,73 грн. (граничний термін повернення валютної виручки 09.03.2009); по ВМД від 10.09.2008 № 101000001/8/009930 на суму 18000,00 євро, або 12512,73 грн. (граничний термін повернення валютної виручки 09.03.2009); по ВМД від 12.09.2008 № 101000001/8/010059 на суму 18000,00 євро, або 12512,73 грн. (граничний термін повернення валютної виручки 11.03.2009); по ВМД від 09.10.2008 № 101000001/8/011285 на суму 18000,00 євро, або 12512,73 грн. (граничний термін повернення валютної виручки 07.04.2009).

Оплата за отриманий товар по контракту від 04.09.2008 № 05/08 надійшла на валютний рахунок позивача частково в сумі 4767,50 євро, або 36101,00 грн., отже прострочена дебіторська заборгованість по вказаному контракту становить 67232,50 євро, або 723130,65 грн.

Згідно зі статтею 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Застосовуючи цю правову норму, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про порушення позивачем встановленого статтею 1 Закону № 185/94-ВР строку здійснення розрахунків у іноземній валюті за зовнішньоекономічним контрактом від 04.09.2008 № 05/08.

Однак, суди зробили помилковий висновок про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з оскаржуваним рішенням.

У судовому процесі встановлено, що до позивача згідно з податковим повідомленням-рішенням від 09.07.2009 № 0001882305, прийнятого на підставі акта перевірки від 08.07.2009 № 1802/23-05/34400702, були застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 134433,92 грн. за порушення норми ст. 1 Закону № 185/94-ВР внаслідок несвоєчасного надходження виручки за зовнішньоекономічним контрактом від 04.09.2008 № 05/08 у сумі 67232,50 євро. (еквівалент 66836,95 грн.).

Податкове повідомлення-рішення від 09.07.2009 № 0001882305 постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.10.2009 у справі № 2а-5718/09/0670 визнано нечинним.

Відповідно до частини ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності. У сфері обсягу повноважень органів державної влади цей принцип передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою точністю примусові заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації. При цьому презумується неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України при здійсненні своїх повноважень.

Заборона притягнення до юридичної відповідальності через призму принципу юридичної визначеності передбачає остаточність рішення, прийнятого як органом державної влади, так і судовим органом, до якого рішення органу оскаржується, недопустимість повторного розгляду вже вирішеної справи. Ці принципи застосовуються для уникнення свавілля органів державної влади при прийнятті ними рішень, зокрема і щодо притягнення до юридичної від повільності. Законодавець конституційною нормою встановив чітку заборону щодо повторності притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Та обставина, що вказана норма статті 61 вміщена у Розділ II «Права, свободи і обов'язки людини і громадянина» не обмежує її дію лише на фізичних осіб громадян, верховенство права та принцип правової визначеності, як його елемент, стосуються юридичних осіб.

З огляду на це застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі рішення від 26.11.2009 № 0002812301/1 за порушення норм Закону № 185/94-ВР, яке вже було підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 09.07.2009 № 0001882305, є протиправним.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЛитнасіння» задовольнити, скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011; позов задовольнити: скасувати рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі від 26.11.2009 № 0002812301/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.В. Сірош В.П. Юрченко