Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2014 р. м. Київ К/800/6047/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 14 листопада 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а :

У липні 2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом й зазначав, що йому з січня 2011 року призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», проте не призначено надбавку до пенсії на утримання непрацездатного члена сім'ї - сина, який навчається.

Просив суд зобов'язати відповідача призначити надбавку до пенсії в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на неповнолітнього сина до закінчення ним навчання - до 30 червня 2013 року, здійснити перерахунок пенсії з урахуванням спірної надбавки та здійснити виплату заборгованості з 15 березня 2011 року.

Постановою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 14 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 11 січня 2011 року призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У червні 2011 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення надбавки до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатного члена сім'ї, що належить до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника - сина, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з тим, що він навчається у вищому навчальному закладі.

Листом від 10 червня 2011 року йому було відмовлено у призначенні такої надбавки, у зв'язку з тим, що діти віком від 18 до 23 років, які продовжують навчатися, віднесені статтею 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» лише до кола осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, а не до категорії непрацездатних, а тому підстав для призначення спірної надбавки на дитину, яка досягла 18 років, немає.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що син позивача є студентом денної форми навчання вищого начального закладу, у зв'язку з чим відноситься до категорії непрацездатних осіб, а позивач як непрацюючий пенсіонер має право на призначення надбавки до пенсії в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до пенсії за вислугу років, що призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), нараховується надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стаття 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» поділяє осіб, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, на непрацездатних та працездатних членів сім'ї.

Так, відповідно до частини четвертої цієї статті непрацездатними членами сім'ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку (чоловіки - 60 років, жінки - 55 років) або є інвалідами;

в) батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років або якщо вони є інвалідами;

г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Зазначені особи, що мають право на пенсію в разі втрати годувальника, які досягли повноліття, в тому числі і студенти, до кола непрацездатних членів сім'ї не входять, а тому непрацюючому пенсіонеру на них не може нараховуватися встановлена пунктом «а» частини четвертої статті 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» надбавка до пенсії.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку, що син позивача, будучи студентом денної форми навчання вищого навчального закладу, відноситься до кола осіб, визначених частиною четвертою статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 квітня 2012 року по справі № 21-73а12 та постанові від 02 жовтня 2012 року по справі № 21-299а12.

Обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і ухвалення нового судового рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити.

Постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 14 листопада 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/