Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" січня 2014 р. м. Київ К/800/48123/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Гончар Л.Я.,розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року

у справі №2а-5374/12/1470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких»

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю

у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (далі по тексту - ТОВ «Агрофірма Корнацьких») звернулось до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (далі по тексту - Інспекція), яким просило визнати протиправною та скасувати припис відповідача №40 від 05.10.2012 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 у справі №2а-5374/12/1470 позов задоволено.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 серпня 2013 року у зазначеній справі рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 05.10.2012 року головним державним інспектором Північно-західного інспекційного відділу Інспекції Корчевною Л. Б., на підставі направлення Інспекції №1088 від 02.10.2012 року, проведено позапланову перевірку об'єкту: «Комплекс нежитлових будівель (свинарники) по вул.Леніна, 62 в с.Секретарка Кривоозерського району Миколаївської області, який належить ТОВ «Агрофірма Корнацьких».

За результатами перевірки інспектором встановлено, що вищезазначений комплекс експлуатується без прийняття його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку після закінчення будівельних робіт з капітального ремонту.

Посилаючись на зазначене, Інспекцією складено оскаржуваний припис, відповідно до якого вимагалось негайно зупинити експлуатацію комплексу відповідно до наказу начальника Інспекції від 05.10.2012 року №115, до 05.01.2013 року оформити відповідні документи, які дають право експлуатувати комплекс.

Згідно наказу начальника Інспекції від 05.10.2012 року №115 «Про заборону експлуатації закінченого будівництвом об'єкта, не прийнятого в експлуатацію», заборонено експлуатацію комплексу та зобов'язано головного державного інспектора Північно-західного інспекційного відділу Корчевну Л. Б. видати ТОВ «Агрофірма Корнацьких» припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо заборони експлуатації закінченого будівництвом об'єкта - комплексу нежитлових будівель (3 свинарників), не прийнятого в експлуатацію в порядку, встановленому законодавством.

З обставин справи вбачається, що наказ начальника Інспекції від 05 жовтня 2012 року №115 на виконання якого видано оскаржуваний припис, не оскаржений та у встановленому законом порядку не скасований.

Відповідно до підпункту «а» пункту 3 та пункту 9 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Згідно частини 2 статті 321 Цивільного Кодексу України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуваний припис є законним, оскільки виданий на виконання рішення уповноваженої посадової особи Інспекції, яке є обов'язковим для виконання інспектором підпорядкованого відділу Інспекції.

Визнаючи протиправним оскаржуваний припис, суд першої інстанції посилався на те, що з огляду на положення статті 58 Конституції України, позивач не може відповідати за вчинені протягом 2010 року дії, на підставі Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, який набув чинності 12 березня 2011 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки припис не є мірою відповідальності, а є заходом по усуненню допущених порушень.

Як на підставу задоволення позову, апеляційний суд посилався на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів закінчення будівництвом комплексу, що є обов'язковою умовою для їх ведення в експлуатацію.

Проте, апеляційним судом не враховано те, що встановлене Інспекцією порушення у сфері містобудівної діяльності полягало в здійсненні позивачем експлуатації комплексу до його введення в експлуатацію, що законодавчо заборонено.

Згідно частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Згідно додатку №5 до Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці України від 27 листопада 1997 р. N32/288 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 1998 р. за N 424/2864, до примірного переліку капітального ремонту відноситься, зокрема, повна заміна старих віконних і дверних блоків, а також воріт виробничих корпусів; часткова (більше ніж 20% загальної площі покрівлі) чи загальна зміна або заміна всіх елементів покрівлі.

Оскільки під час перевірки Інспекцією встановлено виконання позивачем робіт, які відносяться до капітального ремонту, судова колегія вважає правомірним оскаржуваний припис.

Суди при вирішенні спору у цій справі допустили неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до ухвалення незаконного рішення.

Відповідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Тому, судова колегія касаційної інстанції вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволені позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі №2а-5374/12/1470 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: