Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/34746/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Малиніна В.І.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міндоходів у Львівській області, Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів і зборів у Львівській області, третя особа - начальник Головного управління Міндоходів у Львівській області Пекарчук Віталій Семенович, про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Львівській області, Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів і зборів у Львівській області, третя особа - начальник Головного управління Міндоходів у Львівській області Пекарчук Віталій Семенович, про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій із прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, а судові рішення скасувати, з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 проходив державну службу в митних органах України на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу організації викриття податкових злочинів відділу податкової міліції Дрогобицької ОДПІ Львівської області Державної податкової служби.

В подальшому, Указом Президента України № 726 від 24 грудня 2012 року «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної податкової служби України та Державної митної служби України.

Наказом Головного управління Міндоходів у Львівській області від 02 грудня 2013 року № 347-о позивача звільнено із займаної посади, у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при звільненні ОСОБА_2, відповідач дотримав всіх вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 36 Кодексу законів про працю України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається відсутність юридичного факту, зокрема, змін в організації виробництва і праці, який є підставою для звільнення працівника відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Частиною другою статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що зазначене зобов'язання Головне управління Міндоходів у Львівській області не виконала, і відповідно, трудові гарантії позивача, як працівника, порушені.

На виконання вимог частини 1 статті 492 Кодексу законів про працю України, позивач про наступне його вивільнення згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України був попереджений, однак можливість перевестися на іншу посаду позивачу не пропонувалася.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що з порівняльного аналізу штатного розпису Дрогобицької ОДПІ на 2013 рік, затвердженого 25 січня 2013 року, та тимчасової типової структури територіальних органів Міндоходів наказом, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 26 квітня 2013 року № 81, вбачається, що відділ податкової міліції як структурний підрозділ цього податкового органу передбачав 25 штатних одиниць, а після реорганізації - штатна чисельність оперативних підрозділів податкової міліції Дрогобицької ОДПІ передбачала 28 штатних одиниць.

Тобто, на дату винесення спірного наказу у відповідача були вакантні посади, проте, доказів неможливості перевести позивача за його згодою на будь-які вакантні посади, відповідачем надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, з огляду на те, що відповідач помилково виходив з того, що на позивача вимоги частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України не розповсюджуються.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постанові від 17 жовтня 2011 року № 21-237а11.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та поновлення його на посаді, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів і зборів у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 грудня 2013 року по день поновлення на посаді.

З огляду на те, що у справі зібрані всі докази, але суди першої та апеляційної інстанцій встановивши всі обставини по справі дали неправильну оцінку доказам та невірно зробили висновок про відмову в задоволенні позову, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, з постановленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

постановила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міндоходів у Львівській області, Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів і зборів у Львівській області, третя особа - начальник Головного управління Міндоходів у Львівській області Пекарчук Віталій Семенович, про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Міндоходів у Львівській області, Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів і зборів у Львівській області, третя особа - начальник Головного управління Міндоходів у Львівській області Пекарчук Віталій Семенович, про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Міндоходів у Львівській області від 02 грудня 2013 року № 347-о.

Поновити ОСОБА_2 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу організації викриття податкових злочинів відділу податкової міліції Дрогобицької ОДПІ Львівської області Державної податкової служби, з 03 грудня 2013 року.

Стягнути з Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів і зборів у Львівській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 грудня 2013 року по день поновлення на посаді, за відрахуванням зборів і обов'язкових платежів та сум виплачених при його звільненні.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу організації викриття податкових злочинів відділу податкової міліції Дрогобицької ОДПІ Львівської області Державної податкової служби та виплати йому середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

В.В. Малинін