Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/7997/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представників позивача Колісниченко О.Л., Чуприни Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011

у справі № 2-а-8099/10/2670

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

до Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

третя особа: Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про зобов'язання внести дані до картки особового рахунку з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося до суду з позовом про зобов'язання внести до картки особового рахунку дані уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за вересень 2005 року в частині зменшення суми податку, що підлягала сплаті до бюджету та збільшення суми переплати на 2981578 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010, в задоволенні позову відмовлено.

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилаючись на порушення судами норм матеріального права: п. 1.11 ст. 1, ст.ст. 5, 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, позивач вказує на те, що платники податку не обмежені строком давності для надання до податкових органів уточнюючих розрахунків у разі самостійного виявлення помилок у раніше поданих податкових деклараціях, оскільки ст. 15 Закону строку давності для такого випадку не передбачає. Висновки судів про те, що датою подання уточнюючого розрахунку є 28.10.2008, а не 14.08.2008, не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва, правонаступником якої була Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби, на її правонаступника Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, а також заміну третьої особи - Спеціалізованої державної податкової інспекції в м.Києві по роботі з великими платниками податків, правонаступником якої була Спеціалізована державна податкова інспекція в м.Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби, на її правонаступника Окружну державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 14.10.2008 подало до СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП, в якому перебувало на обліку, уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість за вересень 2005 року щодо коригування рядка 12.4 Декларації з податку на додану вартість «послуги, отримані від нерезидента» шляхом відображення у вказаному рядку показника в сумі 2981578 грн., у зв'язку з чим було зменшено суму, яка підлягає сплаті до бюджету, на 2981578 грн.

Позивач листом від 28.10.2008 № 13780/15 повідомив контролюючий орган про те, що при складанні уточнюючого розрахунку було допущено технічну помилку, а саме: замість виправлення рядка 12.1 декларації «ПДВ, сплачений митним органам» шляхом збільшення показника податкового кредиту на 2981578,00 грн. був відкоригований рядок 12.4 «послуги, отримані від нерезидента».

СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП листом від 30.01.2009 № 1118/10/41-111 повідомило позивача про те, що при аналізі уточнюючого розрахунку, поданого 14.10.2008, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність підстав вважати задекларовану в рядку 12.4 Декларації з податку на додану вартість за вересень 2005 року (послуги, отримані від нерезидента) суму податкового кредиту - 10693999 грн. помилковою, оскільки така сума дорівнює задекларованій в рядку 7 декларації за цей період (послуги, отримані від нерезидента на митній території України) сумі. Вказана в уточнюючому розрахунку сума 2981578 грн. як виправлення показників рядка 12.4 (послуги, отримані від нерезидента) декларації за вересень 2005 року не була задекларована в рядку 7 такої декларації (послуги, отримані від нерезидента на митній території України).

Також повідомила позивача про те, що строк давності в 1095 днів для надання уточнюючого розрахунку про виправлення помилок у показниках раніше поданої податкової декларації закінчився 30.09.2008.

Крім того, повідомила про те, що допущена в уточнюючому розрахунку технічна помилка, про яку позивач повідомляє в листі від 28.10.2008, могла бути виправлена шляхом подання ще одного уточнюючого розрахунку, до якого додається довідка.

Враховуючи зазначені причини, СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП повідомило позивача про те, що відповідно до п.п. 4.6.4 п. 4.6 ст. 4 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», затверджених наказом ДПА України від 15.04.2008 № 250, дані уточнюючого розрахунку за вересень 2005 року занесено до картки особового рахунку зі статусом «До відома».

Листом від 25.03.2010 № 2446/10/28-321 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, на обліку в якого перебував позивач з травня 2009 року, у задоволенні клопотань позивача від 10.12.2009 та від 16.03.2010 про зарахування до податкової звітності за вересень 2005 року показників уточнюючого розрахунку також відмовила через те, що такий уточнюючий розрахунок був зареєстрований зі статусом «До відома».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено встановлений п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ строк давності для виправлення самостійно виявлених помилок у показниках раніше поданої декларації. При цьому суди виходили з того, що поданий позивачем уточнений розрахунок податковим органом був прийнятий, однак не був зарахований до його податкової звітності. Додаткові уточнення до декларації позивачем подані лише 28.10.2008, тоді як строк давності для виправлення помилок закінчився 20.10.2008.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними оскаржувані судові рішення, оскільки вважає, що суди, правильно встановивши обставини, порушили норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до абз. 1 п.п. 4.1.2. п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Абзац 5 п.п. 4.1.2 п.4.1 ст. 4 вказаного Закону визначає вичерпний перелік обставин, за яких контролюючий орган має право не визнавати надану платником податків звітність у якості податкової. Такою підставою є заповнення податкової декларації всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, зокрема, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

При цьому ця норма закону передбачає, що у цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що контролюючий орган не мав підстав, передбачених в абз. 5 п.п. 4.1.2 п.4.1 ст. 4 вказаного Закону, для невизнання уточнюючого розрахунку від 14.10.2008 податковою звітністю і не визнав такий розрахунок неподатковою звітністю у спосіб, передбачений цією нормою, а також не звертався до позивача з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Відповідно до п. 4.1 розділу 4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123 (чинної на час виникнення спірних відносин) (далі Інструкція № 276) нарахуванню в особових рахунках платників підлягають, зокрема податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником.

Відповідно до абз. 4 п.4.3 розділу 4 Інструкції № 276 при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання.

Таким чином, після прийняття уточнюючого розрахунку позивача від 14.10.2008 контролюючий орган зобов'язаний був відповідно до вимог п. 4.3 Інструкції здійснити нарахування платежів до бюджету в особовому рахунку платника податку на додану вартість на дату подання уточнюючого розрахунку - 14.10.2008.

Зазначені СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП в листі від 30.01.2009 № 1118/10/41-111 підстави для занесення до картки особового рахунку позивача даних уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2005 року зі статусом «До відома», які зводяться до того, що контролюючий орган не погоджується з декларуванням позивачем показників податкового кредиту та податкового зобов'язання, вважаючи їх завищеними чи заниженими, в певних рядках уточнюючому розрахунку, не є правовими підставами.

Так, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено, що у випадку, коли контролюючий орган не погоджується з декларуванням у податковій звітності платником податків певних показників, вважаючи їх завищеними чи заниженими, або вбачає допущення платником податків певних методологічних помилок у податковій звітності, то показники такої податкової звітності автоматично відображаються в картці особового рахунку платника зі статусом «До відома».

Завищення чи заниження показників податкового кредиту та податкових зобов'язань могло бути встановлено лише відповідно до положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закону № 2181-ІІІ) за наслідками перевірки, зокрема камеральної.

Щодо висновків податкового органу та судів попередніх інстанцій про подання позивачем уточнюючого розрахунку у зв'язку із самостійним виявленням помилок у показниках раніше поданої податкової декларації за закінченням строку давності, то суд касаційної інстанції знаходить їх неправильними. При цьому виходить з такого.

Відповідно до 5.1. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Статтею 15 Закону № 2181-ІІІ передбачено строки давності та їх застосування для самостійного визначення податковим органом суми податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, граничні строки стягнення податкового боргу, граничні строки для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів).

При цьому дана норма не містить окремого порядку застосування строку давності - 1095 днів для реалізації права платника податку надати уточнюючий розрахунок самостійно виявленої помилки у показниках раніше поданої податкової декларації.

Аналіз ст. 15 Закону № 2181-ІІІ дає підстави для висновку, що такий строк становить 1095 днів, початок перебігу якого при самостійному визначенні податковим органом суми податкових зобов'язань платника податків розпочинається з наступного дня за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ), а для стягнення нарахованих податковим органом податкових зобов'язань, що не сплачені платником податків у визначений законом строк, - з наступного дня після дня узгодження податкового зобов'язання (п.п. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ).

Зважаючи на те, що п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ передбачає можливість реалізації права на подання уточнюючого розрахунку з виправленими показниками поданої раніше податкової декларації тільки з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону, однак ст. 15 зазначеного закону окремо не визначає початку перебігу строку такої давності для цілей виправлення показників зазначеної декларації, з огляду на те, що уточнюючим розрахунком виправляються показники саме раніше поданої податкової декларації, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність застосування порядку обчислення строку давності для такого випадку, передбаченого в п.п. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону № 2181-ІІІ.

Таким чином, платник податків, який у майбутніх податкових періодах самостійно виявив помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, має право надати уточнюючий розрахунок не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Відповідно до п.п. «а» п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, граничним строком для подання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2005 року було 20.10.2005, а строк давності 1095 днів для виправлення показників податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2005 року сплив 20.10.2008, а не як помилково вважав податковий орган - 30.09.2008.

Однак, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору, який виник з приводу невідображення податковим органом в особовому рахунку позивача показників уточнюючого розрахунку, поданого позивачем 14.10.2008, що надійшов 16.10.2008, дійшли помилкового висновку про подання позивачем такого розрахунку 28.10.2011, за відсутності на те правових підстав безпідставно визнавши податковою декларацією лист позивача від 28.10.2008 № 13780/15, яким він повідомив про технічну помилку, допущено в уточнюючому розрахунку, яка в результаті не впливає на кінцевий показник виправленого позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2005 року.

Зважаючи на те, що позивач подав уточнюючий розрахунок з дотриманням вимог п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, а контролюючий орган прийняв такий розрахунок, однак в порушення вимог п. 4.3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, не здійснив нарахування платежів до бюджету в особовому рахунку платника податку на додану вартість, натомість без правових на те підстав включив до картки особового рахунку позивача такий розрахунок зі статусом «До відома», суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими вимоги позивача про зобов'язання відповідача внести до картки особового рахунку дані уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за вересень 2005 року в частині зменшення суми податку, що підлягала сплаті до бюджету, та збільшення суми переплати на 2981578 грн.

Враховуючи наведене, оскільки обставини судами попередніх інстанцій встановлені повно і правильно, однак останні порушили норми матеріального права, що призвело до безпідставних висновків та неправильного вирішення справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність їх скасування з прийняттям нової постанови про задоволення позову повністю.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві внести до картки особового рахунку Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» дані уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за вересень 2005 року в частині зменшення суми податку, що підлягала сплаті до бюджету, та збільшення суми переплати на 2981578 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді А.М. Лосєв

О.М. Нечитайло