Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м. Київ К/800/46310/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Маслія В.І.,

Шведа Е.Ю.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року у справі за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця" до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування п.33 вимоги від 09.04.2013 року № 05-05.1-10-14/3915.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.07.2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.07.2013 року скасовано. Позовні вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування п.33 вимоги від 09.04.2013р. № 05-05.1-10-14/3915 задоволено. Скасовано п.33 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області від 09.04.2013р. №05-05.1-10-14/3915. Постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» судовий збір у сумі 281,36 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, Державна фінансова інспекція в Донецькій області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 №499/2011 (далі Положення) Державна фінансова інспекція України (далі Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу від 09.04.2013р. №05-05.1-10-14/3915 про усунення порушень, виявлених під час ревізії центру зайнятості.

В пункті 33 вказаної вимоги відповідачем зазначено, що ревізією Слов'янської дистанції електропостачання встановлено порушення п.8 наказів Укрзалізниці від 12.03.2009р. №171-Ц, від 24.03.2011р. №098-Ц, ст.105 Кодексу законів про працю України, п.2.15 та п.2.16 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24.05.1995р. №88, п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - зайве нарахування та фактична виплата доплати працівникам за суміщення посад, які не затверджено штатними розписами, при відсутності економії фонду заробітної плати протягом 2010р.-2012р. на загальну суму 40 891,78 грн., та, як наслідок, зайве перерахування до державних цільових фондів на суму 15 379,40 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків), у зв'язку з чим відповідач вимагає стягнути 40891,78 грн. зайво виплачених виплат з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах встановлених статтями 127, 136 Кодексу законів про працю України. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплат коштів у сумі 40891,78 грн. у порядку та розмірах встановлених статтями 133-136 Кодексу законів про працю України. Також, відповідач вимагає провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти у сумі 15379,40 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів).

Отже, оскаржуваний у цій справі пункт 33 вимоги вказує на необхідність стягнення зайво виплачених виплат з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах встановлених статтями 127, 136 Кодексу законів про працю України. В іншому випадку - стягнення з осіб, винних у зайвих грошових виплат коштів у порядку та розмірах встановлених статтями 133-136 Кодексу законів про працю України.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржений у цій справі пункт 33 вимоги від 09.04.2013 року № 05-05.1-10-14/3915 є необґрунтованим.

Враховуючи те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення суду апеляційної інстанції є помилковим в частині мотивів задоволення позову, то відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити судове рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 220, 222, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року у цій справі змінити в частині мотивів задоволення позову.

В решті постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: