Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2014 р. м. Київ К/800/10797/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.

Винокурова К.С.

Кочана В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 11 жовтня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2013 року у справі за позовом Таврійського Національного Університету ім.В.І.Вернадського в особі Севастопольського економіко-гуманітарного інституту Таврійського Національного Університету ім.В.І.Вернадського до Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя про скасування рішень щодо застосування фінансових санкцій,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2012 року Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського в особі Севастопольського економіко-гуманітарного інституту Таврійського Національного Університету ім.В.І.Вернадського звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у Гагарінському районі м.Севастополя про визнання протиправними дій відповідача щодо застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 5440,12грн. та в сумі 4049,24грн.; скасування рішень відповідача від 31.08.2012р. №166 про застосування фінансових санкцій в сумі 5440,12грн. та №167 про застосування фінансових санкцій в сумі 4049,24грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 11 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2013 року, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суди прийшли до висновку про те, що відповідач при застосуванні до позивача фінансових санкцій відповідно до рішень №166, №167 від 31.08.2012р. не врахував, що положення пунктів 3 та 4 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на підставі яких і було прийнято вказані рішення, виключено з цього Закону з 01.01.2011р., а отже оскаржувані рішення є незаконними й підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що рішенням Управління пенсійного фонду України у Гагарінському районі м.Севастополя від 31.08.2012р. №166 на підставі пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків до позивача було застосовано фінансові санкції в сумі 5440,12грн., а рішенням від 31.08.2012р. №167 - на підставі пункту 3 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за приховування (заниження) сум заробітної плати застосовано до позивача штраф у розмірі 4049,24грн.

При цьому, передумовою прийняття вказаних рішень став акт від 31.08.2012р. №127 про результати планової перевірки позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску та загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.08.2004р. до 31.07.2012р., яким, зокрема, встановлено, що Севастопольським економіко-гуманітарним інститутом Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського за листопад 2004 року - лютий 2005 року, квітень 2005 року - жовтень 2005 року, грудень 2005 року - січень 2006 року було занижено страхові внески на загальну суму 1303,00 грн. й вказана сума визнана недоїмкою.

Відповідно до ст.1 Закону України №1058 від 09.07.2003р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції на час прийняття спірного рішення; далі - Закону №1058), який регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з п.6 ч.2 ст.17, ч.6 ст.20 Закону України №1058 (в редакції, що діяла на час вчинення правопорушення), страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

У відповідності до п.3 ч.9 ст.106 Закону №1058 за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Згідно ж з п.4 ч.9 ст.106 Закону №1058 за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій; погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється; на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, за порушення, вчинені до 01.01.2011р., органи Пенсійного фонду застосовують фінансові санкції, передбачені законами, що діяли на момент вчинення цих порушень, у тому числі фінансові санкції, встановлені п.3 та п.4 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, й донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

При цьому, як вбачається зі змісту спірних рішень від 31.08.2012р. №166 та №167 та вже вказувалось в цій постанові, позивачу штрафні санкції нараховано за порушення, допущені за період з листопада 2004 року по січень 2006 року, тобто до 01.01.2011р.

З урахуванням вищенаведених норм, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що спірні рішення від 31.08.2012р. №166 та №167 прийняті відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства й передбачені останнім підстави для їх скасування відсутні, а отже позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 19 лютого 2013 року у справі №21-432а12, від 26 березня 2013 року у справі №21-71а13 та від 15 жовтня 2013 року у справі №21-318а13.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалює нове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 11 жовтня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Винокуров К.С.

Кочан В.М.