Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/27556/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С. Є. - головуючого,

Кобилянського М. Г.,

Юрченка В. В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою військової частини А 0870 на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до військової частини А 0870 про стягнення грошової компенсації замість речового забезпечення,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2011 року позивач звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом й зазначав, що у грудні 2010 року був звільнений з військової служби, проте йому не було сплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно, яку просив стягнути.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року, позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність щодо невидачі речового майна на загальну суму 4 561,19 грн., стягнуто грошову компенсацію за речове майно в сумі 4 561,19 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у грудні 2010 року ОСОБА_4 звільнено з військової служби за підпунктом «в» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за віком) з правом носіння військової форми одягу.

Відповідно до довідок на одержання грошової компенсації замість речового майна, що належить до видачі до 11 березня 2000 року та після 11 березня 2000 року, позивачу нараховано грошову компенсацію в сумі 494,73 грн. та 4 066,46 грн. відповідно.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що при звільненні з військової служби позивачу не було видано речове майно, а тому з відповідача підлягає стягненню грошова компенсація замість нього.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 01 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Тобто, на час звернення позивача до командування військової частини для отримання грошової компенсації замість речового майна та до суду з адміністративним позовом Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням зазначеного вище Закону.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема в постановах від 22 жовтня 2013 року по справі № 21-286а13 та від 10 грудня 2013 року по справі № 21-415а13.

Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що позивач мав право на грошову компенсацію замість речового майна після звільнення з військової служби.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову у задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу військової частини А 0870 задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позові.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/