Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2016 р. м. Київ К/800/6789/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівЄрьоміна А. В., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова будівельна компанія" до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, Управління державної казначейської служби у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій, стягнення коштів,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтова будівельна компанія" звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, Управління державної казначейської служби в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо відмови повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтова будівельна компанія» 82 099 грн 93 коп. безпідставно сплачених коштів, стягнути з Управління державної казначейської служби в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на користь позивача 82 099 грн 93 коп. безпідставно сплачених коштів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що у зв'язку з не укладенням ним договору купівлі-продажу нерухомого майна, останній безпідставно сплатив до державного бюджету збір з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 82 099 грн 93 коп., що складає 1 % від вартості продажу майна згідно платіжних доручень: № 809, № 810, № 811, № 815, № 816, № 833, № 834, № 836, № 837, № 839, № 841 № 842 від 15 травня 2009 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково:

визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська вчинити дії по поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтова будівельна компанія» помилково або надмірно сплачених ним до бюджету грошових коштів в сумі 82 099 грн 93 коп. за його заявою від 03 травня 2012 року;

зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтова будівельна компанія» подання про повернення помилково або надмірно сплачених до бюджетів коштів на суму 82 099 грн 93 коп. за його заявою від 03 травня 2012 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Скарга мотивована тим, що судами залишено поза увагою положення ст. ст. 99, 100 КАС України. Окрім того, судом апеляційної інстанції не правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема, що до страхових внесків не застосовується податкове законодавство.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 15 травня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова будівельна компанія» здійснило перерахунки згідно платіжних доручень № 809, № 810, № 811, № 815, № 816, № 833, № 834, № 836, № 837, № 839, № 841 № 842 до державного бюджету з призначенням платежу «збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі- продажу нерухомого майна» у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна на загальну суму 82 099 грн 93 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова будівельна компанія» звернулось до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська із заявою № 03/05-1 від 03 травня 2012 року про повернення чи зарахування як сплату єдиного соціального внеску у 2012 році зайво перерахованих коштів на загальну суму 82 099 грн 93 коп., у зв'язку з тим, що угоди купівлі-продажу нерухомого майна, за які сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, не відбулись.

14 травня 2012 року надано приватним нотаріусом витяг з реєстру правочинів за № 11315700 позивача, в якому не має записів стосовно договорів купівлі-продажу нерухомості, зазначених в призначеннях платежу платіжних доручень № 809, № 810, № 811, № 815, № 816, № 833, № 834, № 836, № 837, № 839, № 841 № 842 від 15 травня 2009 року, за які Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова будівельна компанія» сплачено до державного бюджету збір з операцій купівлі-продажу нерухомого майна на загальну суму 82 099 грн 93 коп.

Листом № 7045/02-44 від 07 червня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська позивачу повідомлено, що здійснити повернення коштів неможливо в зв'язку з недостатністю аргументів, наданих позивачем щодо повернення коштів.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач заявив цей позов.

Суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позову, вказав про недостатність доказів, що спростовують укладеність договорів, за які сплачено до бюджету кошти.

Апеляційний суд дійшов протилежного висновку та зобов'язав відповідача видати позивачу подання про повернення помилково або надмірно сплачених до бюджетів коштів на суму 82 099 грн 93 коп.

Колегія суддів касаційної інстанції частково погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до абзацу тридцять шостого статті 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

За частинами першою, другою статті 5 цього Закону останній регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; платники страхових внесків, їх права та обов'язки і порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внескам.

У пункті 1 статті 11 Закону № 1058-ІV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають <…> особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

За пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-ІV страхувальниками зазначених осіб є роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 цього ж Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

За змістом статті 18 Закону № 1058-ІV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство; іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 400/97-ВР). Зокрема, згідно із пунктом 1 статті 1, абзацом другим пункту 1 статті 4 цього Закону для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності ставка збору встановлена в розмірі 33,2 % від об'єкта оподаткування, визначеного для цієї категорії платників.

Відповідно до частини тринадцятої статті 20 Закону № 1058-ІV суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням ПФУ.

Облік надходжень і витрат коштів ПФУ відповідно до частини першої статті 76 Закону № 1058-IV здійснюють виконавчі органи ПФУ.

Відповідно до пункту 11.17 Інструкції суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (у тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків. Надалі цей пункт був виключений на підставі постанови правління ПФУ від 22 жовтня 2010 року № 25-1.

Згідно з підпунктами 7.1, 7.2 пункту 7 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління ПФУ від 19 січня 2002 року № 2-4 (чинного на час виникнення спірних відносин; далі -Порядок ведення обліку), порядок повернення платнику сум переплати (страхових внесків) визначається чинним законодавством, зокрема, зайво або помилково внесені суми платежів до ПФУ повертаються платнику цих платежів на підставі заяви платника.

Відповідно до п. 5 Порядку Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226 "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що обов'язковою умовою для повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, є наявність подання органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.

У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що між сторонами відсутній спір про стягнення коштів, а існує спір про право на повернення суми коштів зі сплати до державного бюджету збору з операцій купівлі - продажу нерухомого майна.

Сума надміру сплаченого позивачем грошового зобов'язання становить 82 099 грн 93 коп. Це право виникло у позивача на підставі сплачених до Державного бюджету України цих коштів та заяви про повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання.

Водночас, з урахуванням наведеного, рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову в частині визнання протиправною відмову повернути кошти з Державного бюджету України як надмірно сплачених сум грошового зобов'язання є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав. У цьому випадку правильним способом захисту позивача має бути вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтова будівельна компанія» подання про повернення помилково або надмірно сплачених до бюджетів коштів на суму 82 099 грн 93 коп. за заявою від 03 травня 2012 року.

Такий висновок колегія суддів пояснює тим, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

В той же час колегія суддів касаційної інстанції погоджується з апеляційним судом про достатності доказу неукладення договорів за адресами, що вказані у призначеннях платежу квитанціях.

Доводи, які викладені в касаційній скарзі, частково не відповідають дійсності, а посилання скаржника на застосування 6 місячного строку звернення до суду спростовується підпунктом 7.2 пункту 7 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління ПФУ від 19 січня 2002 року № 2-4.

З урахуванням наведеного, оскільки при вирішенні спору суд першої інстанції не правильно застосував норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, скаргу слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 КАС України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року змінити, скасувавши в частині визнання протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська вчинити дії по поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтова будівельна компанія» помилково або надмірно сплачених ним до бюджету грошових коштів.

В цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: