Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 року м. Київ К/9991/84773/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (далі - ДПІ)

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.08.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011

у справі № 2а-5185/10/1470

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2010 № 0001071701/0, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 57344,75 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.08.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення скасовано в частині донарахування СПД ОСОБА_1 податкового зобов'язання у сумі 55815,68 грн.; в решті позову відмовлено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у задоволенні даного позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято ДПІ за наслідками проведення планової виїзної перевірки СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.08.2008 по 31.03.2010, оформленої актом від 15.07.2010 № 5276/17-100-2965100844.

Так, під час цієї перевірки податковим органом було виявлено, що у ІІІ кварталі 2009 року в період сплати єдиного податку позивачем було отримано виручку понад граничний розмір (500 000 грн.), встановлений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ) для запровадження спрощеної системи оподаткування.

За наслідками оподаткування суми перевищення в загальному порядку ДПІ було донараховано позивачеві 52 080,19 грн. податку з доходів фізичних осіб за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Положеннями статті 1 Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання таким суб'єктом установлених Указом вимог.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог цього Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.

У справі, що переглядається, попередні судові інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення даного позову, послалися на те, що оскільки позивач перейшла на загальну систему оподаткування лише з 01.10.2009 за наслідками перевищення граничного розміру виручки для суб'єктів сплати єдиного податку, то лише з цієї дати СПД ОСОБА_1 стала платником податку з доходів фізичних осіб.

Однак з таким висновком судів погодитися не можна, позаяк Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

Однак на час виникнення спірних правовідносин згідно з приписами пункту 22.10 статті 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» правовідносини з оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю врегульовувались положеннями розділу ІV Декрету, який підлягав застосуванню з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону.

Так, оподатковуваним доходом громадян від заняття підприємницькою діяльністю згідно зі статтею 13 розділу ІV Декрету вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Відповідно до підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1, отримані вказаними фізичними особами, оподатковуються згідно з підпунктом 9.12.2 зазначеного пункту за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Аналіз загальних принципів оподаткування, закріплених Конституцією України та Законом України «Про систему оподаткування», якими встановлювались засади податкових відносин в Україні на час виникнення спірних правовідносин, та наведених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що оподаткування доходів суб'єкта господарювання - фізичної особи, яка є платником єдиного податку, отриманих з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, має здійснюватись із застосуванням встановлених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» правил загальної системи оподаткування для платників податків, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

А відтак слід визнати правомірним донарахування позивачеві відповідної суми податку з доходів фізичних осіб за наслідками оподаткування податковою інспекцією за загальною системою суми виручки, отриманої платником понад установлений Указом граничний розмір.

Підставою для донарахування СПД ОСОБА_1 3735,48 грн. податку з доходів фізичних осіб за оспорюваним рішенням стало невизнання контролюючим органом витрат позивача у сумі 24903,25 грн., що підлягають врахуванню при визначенні оподатковуваного доходу, з причин невідповідності цих витрат критерію документальної підтвердженості. На обґрунтування цього висновку ДПІ зазначає, що подані позивачем до перевірки товарні чеки не відповідають вимогам пункту 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614, який визначає обов'язкові реквізити касового чека.

Відхиляючи зазначені доводи ДПІ як неспроможні, суди цілком об'єктивно зазначили, що законодавчо встановлені вимоги до оформлення касового чека не поширюються на порядок виписки товарного чека. А відтак формальна невідповідність останнього вимогам, зазначеним у вказаному Положенні, не може нівелювати значення товарного чека як підтверджувального документа за умови наявності у ньому необхідних відомостей про зміст розрахункової операції.

А відтак слід погодитися з безпідставністю донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 3735,48 грн.

В іншій частині судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються, тоді як касаційним судом не виявлено порушень норм матеріального та процесуального права, на які відсутні посилання у поданій скарзі та які є підставою для скасування рішень у справі.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 225, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити частково.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.08.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 у справі № 2а-5185/10/1470 змінити в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2010 № 0001071701/0 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 52 080,19 грн.

У цій частині позову відмовити.

3. В решті постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.08.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 у справі № 2а-5185/10/1470 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько