Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" лютого 2015 р. м. Київ К/800/33/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 травня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Прилуки Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Прилуки Чернігівської області про зобов'язання відповідача, починаючи з 14.03.2010р., зробити їй перерахунок пенсії відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виключити періоди отримання допомоги по безробіттю з 21.09.2000р. по 16.10.2001р., з 28.06.2005р. по 22.06.2006р., що включені в нульовому обчисленні, при обчисленні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії і виплатити заборговану суму пенсії.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05.05.2011р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012р. (з врахуванням ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05.05.2011р. про роз'яснення судового рішення), позов задоволено: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м.Прилуки зробити перерахунок пенсії позивачки, починаючи з 14.03.2010р. відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виключити періоди отримання допомоги по безробіттю з 21.09.2000р. по 16.10.2001р., з 28.06.2005р. по 22.06.2006р., що включені в нульовому обчисленні, при обчисленні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії і виплатити заборговану суму пенсії.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач, зокрема, зазначав, що оскільки з допомоги по безробіттю, яка виплачувалась позивачці під час її перебування на обліку в центрі зайнятості, страхові внески не сплачувались, а період отримання такої допомоги відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-ІV зарахований до страхового стажу, то при визначенні заробітної плати (доходу) при обчисленні пенсії відповідно до статті 40 цього Закону дохід у відповідних місяцях має враховуватись із нульовим значенням.

Позивачка в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які вона просила залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при визначенні заробітної плати (доходу) під час призначення позивачці пенсії за віком відповідачем враховано стаж її перебування на обліку в центрі зайнятості з 21.09.2000р. по 16.10.2001р. та з 28.06.2005р. по 22.06.2006р. і проставлено за ці місяці нульову заробітну плату.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивачка звернулась до нього із заявою про проведення перерахунку пенсії, проте отримала відмову.

Виключно Законом України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004р., визначаються, зокрема, види пенсійних виплат, умови набуття та порядок визначення їх розмірів (частини 2 статті 5 Закону №1058-IV).

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії в солідарній системі законодавець урегулював у статті 40 Закону №1058-IV й абзацом першим частини першої цієї статті передбачив врахування для обчислення пенсії не лише заробітної плати, а й іншого доходу за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000р., незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000р.

Тобто, законодавець імперативно встановив, що для обчислення пенсії має враховуватися заробітна плата (дохід), отримана після 01.07.2000р. протягом усього періоду страхового стажу особи без будь-яких виключень.

Єдиний виняток із цього правила встановлювався в абзаці третьому частини 1 статті 40 Закону №1058-IV, який передбачав допустимість за вибором особи, яка звернулася за пенсією, виключення з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, періоду до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

При цьому закріплена у наведеній нормі можливість оптимізації заробітку не пов'язана із наявністю у періоді, який за вибором пенсіонера може бути виключено, тих чи інших періодів одержання допомоги по безробіттю.

Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

У абзаці третьому цієї частини статті 24 законодавець установив норму про включення до страхованого стажу періоду, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності).

Абзац п'ятий частини 1 статті 40 Закону №1058-IV містить припис про врахування для обчислення пенсії заробітної плати (доходу) за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000р. за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 41 зазначеного Закону до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної їх величини, з якої сплачуються страхові внески; суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Отже, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, зокрема, положення статей 24, 40, 41 Закону №1058-IV, передбачало, з одного боку, включення до страхового стажу періоду, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю, а з другого - допускало врахування для обчислення пенсій заробітної плати (доходу) починаючи з 1 липня 2000 року лише за даними з системи персоніфікованого обліку, з яких були фактично обчислені та сплачені страхові внески до ПФУ (після 01.01.2004р.) і внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (до набрання чинності Законом №1058-IV).

Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що допомога по безробіттю, яка за своєю суттю становить дохід, за змістом абзаців першого, п'ятого частини першої статті 40, пунктів 1, 2 статті 41 Закону № 1058-IV підлягає врахуванню при обчисленні пенсій, та оскільки така допомога за Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не становить об'єкт обкладання збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, то при визначенні заробітку (доходу) для обчислення пенсії за періоди перебування особи на обліку в центрі зайнятості застосовується нульовий дохід.

Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 08.10.2013р. у справі №21-282а13.

Підсумовуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про законність дій відповідача по врахуванню при обчисленні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії позивачки періодів отримання нею допомоги по безробіттю з 21.09.2000р. по 16.10.2001р., з 28.06.2005р. по 22.06.2006р., як нульового доходу, й, як наслідок, - про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Одночасно, слід зазначити, що лише Законом України від 14.05.2013р. №231-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо призначення та індексації пенсії» (далі - Закон №231-VII) законодавець вніс зміни до абзацу третього частини першої статті 40 Закону №1058-IV, надавши пенсіонерам можливість під час визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії виключати періоди одержання допомоги по безробіттю (до 60-ти календарних місяців страхового стажу незалежно від перерв, але не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі). Саме про запровадження такої можливості (суб'єктивного права) пенсіонерів уперше Законом № 231-VII відзначалося в супровідних документах парламенту до його проекту (реєстр. №1117 від 02.04.2013р.).

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалює нове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області задовольнити.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05.05.2011р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012р. скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Мойсюк М.І.