Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2014 р. м. Київ К/800/41831/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року

у справі за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) в м. Сумах про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року ФОП ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом про визнання протиправним та скасування рішення УПФУ в м. Сумах від 23 квітня 2013 року № 816 про застосування фінансових санкцій у розмірі 13575,75 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення УПФУ в м. Сумах від 23 квітня 2013 року № 816.

У касаційній скарзі УПФУ в м. Сумах порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

ФОП ОСОБА_4 у запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що УПФУ в м. Сумах проведено планову перевірку ФОП ОСОБА_4, яка використовує працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту), щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, за період з 03 жовтня 2000 року по 28 лютого 2013 року, за результатом якої складений акт від 23 квітня 2013 року №218/05-14.

В ході перевірки встановлено необчислення та несвоєчасне обчислення сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у 2004, 2006, 2009 роках, чим порушено пункт 6 частини 2 статті 17, частину 6 статті 19, частину 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням УПФУ в м. Сумах від 23 квітня 2013року № 816 до ФОП ОСОБА_4, на підставі пункту 4 частини 9 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовано фінансові санкції у розмірі 13575,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення відповідача протиправне, оскільки органи Пенсійного фонду з 01 січня 2011 року не вправі за порушення, вчинені до 01 січня 2011 року, нараховувати штраф та пеню, визначені частиною 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка втратила чинність.

Проте, такі висновки судів помилкові.

Пунктом 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, що була чинною на час, за який донараховано страхові внески) передбачено випадки застосування фінансових санкцій виконавчими органами ПФУ до страхувальників, зокрема за донарахування територіальним органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Із набранням чинності з 01 січня 2011 року підпунктом «й» пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі статті 106 Закону № 1058-IV було виключено частину 9.

Згідно з абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Суди встановили факт наявності своєчасно не обчислених та не сплачених Підприємством страхових внесків за період 2004, 2006, 2009 роках, який виявлений УПФУ в м. Сумах у ході перевірки.

Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли до 1 січня 2011 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 01 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка втратила чинність, тобто відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення зазначеної заборгованості.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 03 червня 2014 року (№ 21-172а14) та 07 жовтня 2014 року (№ 21-269а14).

Згідно із частиною 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про визнання протиправним та скасування рішення.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак