Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року м. Київ К/800/49256/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.А.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Марганецької міської ради Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 року у справі за позовом Марганецької міської ради Дніпропетровської області до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування пункту 2 вимоги від 20.12.2012 року № 04-08-02-13/15332,

ВСТАНОВИЛА:

Марганецька міська рада Дніпропетровської області звернулась до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, в якому просила визнати незаконним та скасувати п. 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 20.12.2012 року № 04-08-02-13/15332 "Про усунення виявлених ревізією порушень".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року позовні вимоги Марганецької міської ради задоволено у повному обсязі. Скасовано п. 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 20.12.2012 року № 04-08-02-13/15332 "Про усунення виявлених ревізією порушень".

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Марганецька міська рада Дніпропетровської області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 30.10.2012 року по 30.11.2012 року, уповноваженою особою Державної фінансової інспекції Демяновою І.А. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Марганецької міської ради за період з 01.01.2009 по 01.10.2012 роки, за результатами якої складено акт ревізії № 08-21/111 від 30.11.2012 року.

Відповідно до висновків Акта ревізії, виявлено, зокрема, порушення п.6 Постанови № 268, а саме - преміювання голови міської ради та його заступників за підсумками роботи за квартал, рік, а також до професійних свят здійснювалося без прийняття відповідного рішення міської ради. Також встановлено, що відповідно до розпоряджень міського голови, працівникам виконавчого комітету, а також секретарю міської ради та заступникам міського голови виплачувались щомісячні премії, розмір яких визначався у розпорядженнях міського голови за відповідний період, окремо по кожному із вказаних працівників та коливався у розмірі: 25 відсотків від посадового окладу у 2009 році, від 5 до 90 відсотків до посадового окладу у 2010 році, від 20 до 100 відсотків - у 2011, від 10 до 100 відсотків - за 9 місяців 2012 року. Таким чином, в порушення п. 6 Постанови № 268, за період 2009 року - 9 місяців 2012 року за розпорядженнями голови Марганецької міської ради Кузнєцова С.І. та розпорядженнями голови Марганецької міської ради Бідняка О.Г. виплачено премії на загальну суму 130 503 грн., з яких у 2009 році - 57 200 грн., у 2010 році - 1 500 грн., у 2011 році - 43 898 грн., за 9 місяців 2012 року - 27 905 грн. (т. 1 а.с. 234).

На підставі висновків Акта ревізії Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області було сформовано обов'язкові вимоги про усунення виявлених ревізією порушень (вих. № 04-08-02-13/15332 від 20.12.2012 р.), зокрема, пунктом 2 яких позивача зобов'язано відшкодувати зайво нараховану та виплачену заробітну плату в сумі 130503 грн., в тому числі шляхом стягнення коштів з осіб, якими допущено зайві виплати у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011 (далі Положення) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу від 20.12.2012 року № 04-08-02-13/15332 про усунення порушень, виявлених під час ревізії.

У пункті 2 вказаної вимоги зазначено про необхідність стягнення коштів з винних осіб з метою відшкодування завданої шкоди.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржений у цій справі пункт 2 вимоги від 20.12.2012 року № 04-08-02-13/15332 є необґрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, проте виходив з помилкових мотивів, у зв'язку з цим рішення суду першої інстанції належить змінити у частині мотивів задоволення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана не вірно.

Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. 220, 222, 225, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Марганецької міської ради Дніпропетровської області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 року у цій справі скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року змінити у частині мотивів задоволення позову.

В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року залишити в силі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: