Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2016 р. м.Київ К/800/34929/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної фінансової інспекції в Одеській області, третя особа - Приватне акціонерне товариство «Одеська кіностудія», про скасування вимоги щодо усунення виявлених в ході ревізії порушень від 14 липня 2014 року №15-05-23-14/6934 у частині п.5 та визнання протиправним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державної фінансової інспекції в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 26 березня 2015 року, просив скасувати вимогу про усунення виявлених в ході ревізії порушень від 14 липня 2014 року за №15-05-23-14/6934 у частині п.5 щодо визнання ОСОБА_2 відповідальною особою за виявлене порушення та стягнення з нього грошових коштів у сумі 188627,88 грн. на підставі рішення ДФІ в Одеській області від 11 вересня 2014 року за №15-05-23-14/8796; визнати протиправним рішення від 11 вересня 2014 року за №15-05-23-14/8796 щодо визнання ОСОБА_2 особою відповідальною за виявлене в ході ревізії порушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неправомірність вимоги відповідача у вказаній частині та безпідставність висновків відповідача щодо наявності порушень, відсутність передбачених законних підстав для задоволення вимог ПрАТ «Одеська кіностудія», викладених у листі від 29 серпня 2014 року №223, та прийняття за результатами його розгляду незаконного та безпідставного рішення, яке порушує права та інтереси позивача.

24 березня 2015 року до участі у справі залучено третю особу на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство «Одеська кіностудія».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково; визнано частково протиправною та скасовано вимогу Державної фінансової інспекції в Одеській області щодо усунення виявлених в ході ревізії порушень від 14 липня 2014 року №15-05-23-14/6934, а саме п.5 зазначеної вимоги в частині стягнення з відповідальної особи - ОСОБА_2, головного енергетика ПрАТ «Одеська кіностудія» з 05 серпня 2010 року по 01 жовтня 2013 року, суми зайво сплачених фінансових ресурсів товариства 188627,88 грн. за постачання електроенергії; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що органу державного фінансового контролю надані права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. Крім того, змінюючи за листом підприємства відповідальну особу, інспекція не з'ясувала чи дійсно вказана особа повинна нести матеріальну відповідальність за встановлену шкоду.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, Державна фінансова інспекція в Одеській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що вимога в оскаржуваній частині є правомірною, винесена відповідно до норм чинного законодавства.

ОСОБА_2 у поданих запереченнях просить відмовити у задоволення касаційної скарги, судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 15 квітня 2014 року по 12 червня 2014 року Державною фінансовою інспекцією в Одеській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Приватного акціонерного товариства «Одеська кіностудія» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 березня 2014 року.

За результатами ревізії 19 червня 2014 року складено акт за №05-11/133, в якому в ході ревізії відповідності умовам законодавчих та нормативних документів застосування тарифів по оплаті за послуги електропостачання встановлено завищення тарифів, в результаті чого з боку ПрАТ «Одеська кіностудія» за період з 01 жовтня 2011 року по 30 березня 2014 року зайво сплачено енергопостачальній компанії коштів у загальній сумі 188627,88 грн. Відповідальною особою за вказане порушення у змісті акту визначено головного бухгалтера ПрАТ «Одеська кіностудія» Решетняк В.П.

На підставі акта ревізії №05-11/133 відповідачем листом від 14 липня 2014 року №15-05-23-14/6934 надіслано ПрАТ «Одеська кіностудія» вимогу щодо усунення виявлених в ході ревізії порушень, у п.5 якої вимагалось внести зміни до договору з енергопостачальною компанією в частині зміни тарифів на електроенергію для гуртожитків; провести взаємозалік з енергопостачальною компанією та зарахувати зайво сплачені кошти у сумі 188627,88 грн. у рахунок майбутніх платежів; у разі неможливості проведення вищезазначених заходів, стягнути з особи, якою допущено порушення, - суму зайво сплачених фінансових ресурсів товариства 188627,88 грн. за постачання електроенергії.

29 серпня 2014 року ПрАТ «Одеська кіностудія» звернулось до ДФІ в Одеській області з листом за №223 із вимогою про перекладення відповідальності за зазначене у п.5 вимоги ДФІ в Одеській області порушення на ОСОБА_2, оскільки відповідальною особою за вказане порушення є колишній головний енергетик підприємства ОСОБА_2

Листом від 11 вересня 2014 року за №15-05-23-14/8796 ДФІ в Одеській області внесла зміни до вимоги, яким п.5 вимоги від 14 липня 2014 року за №15-05-23-14/6934 виклала в наступній редакції: «внести зміни до договору з енергопостачальною компанією в частині зміни тарифів на електроенергію для гуртожитків; провести взаємозалік з енергопостачальною компанією та зарахувати зайво сплачені кошти у сумі 188627,88 грн. у рахунок майбутніх платежів; у разі неможливості проведення вищезазначених заходів, стягнути з відповідальної особи - ОСОБА_2, головного енергетика ПрАТ «Одеська кіностудія» з 05 серпня 2010 року по 01 жовтня 2013 року, - суму зайво сплачених фінансових ресурсів товариства 188627,88 грн. за постачання електроенергії».

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як передбачено ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головним завданням органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокуратури або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно п.п.4 п.4 Положення Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У п.6 Положення № 499/2011 встановлено, що Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п.п.7, 10, 13 ст.10 Закону України №2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються (ч.2 ст.15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, у органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, підстави та правильність їх обчислення перевіряє суд при розгляді справи за позовом про їх стягнення, а не в порядку визнання такої вимоги протиправною та її скасування.

Вищевказані висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-461а14, від 25 листопада 2014 року у справі №21-442а14, від 20 січня 2015 року у справах №№ 21-601а14, 21-603а14, від 27 січня 2015 року у справі №21-436а14.

З урахуванням вищенаведеного, позов ОСОБА_2 щодо оскарження п.5 вимоги відповідача від 14 липня 2014 року за №15-05-23-14/6934 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень в частині задоволення позовних вимог щодо визнання частково протиправною та скасування вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області щодо усунення виявлених в ході ревізії порушень від 14 липня 2014 року №15-05-23-14/6934, а саме п.5 зазначеної вимоги в частині стягнення з відповідальної особи -ОСОБА_2, головного енергетика ПрАТ «Одеська кіностудія» з 05 серпня 2010 року по 01 жовтня 2013 року, - суми зайво сплачених фінансових ресурсів товариства 188627,88 грн. за постачання електроенергії, порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог у касаційному порядку не оскаржуються і, з урахуванням встановлених ст.220 Кодексу адміністративного судочинства, меж перегляду судом касаційної інстанції, не переглядаються.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання частково протиправною та скасування вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області щодо усунення виявлених в ході ревізії порушень від 14 липня 2014 року №15-05-23-14/6934, а саме п.5 зазначеної вимоги в частині стягнення з відповідальної особи - ОСОБА_2, головного енергетика ПрАТ «Одеська кіностудія» з 05 серпня 2010 року по 01 жовтня 2013 року - суми зайво сплачених фінансових ресурсів товариства 188627,88 грн. за постачання електроенергії; ухвалити нове рішення; яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині відмовити.

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді