ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" серпня 2017 р. м. Київ К/800/28141/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Пасічник С.С., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради (далі - ДСЗН Сумської МР), третя особа - Державне казначейство України, про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною відмову відповідача та стягнення недоплаченої суми разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік у розмірі 6530,40 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інвалід війни має право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком. Проте відповідач в порушення вимог цього Закону у 2016 роках виплатив грошову допомогу у розмірі 2600 грн, що не співвідноситься з мінімальною пенсією за віком. Крім того, просив стягнути ці кошти з рахунку відповідача у тримісячний строк, а у разі їх відсутності забезпечити виконання рішення за рахунок бюджетних коштів, передбачених для забезпечення виконання судових рішень. Також, просив зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 серпня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ДСЗН Сумської МР та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_4 за 2016 рік з розміру 8-ми мінімальних пенсій за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з урахуванням сплаченої суми допомоги. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Зазначає, що суди безпідставно відмовили у задоволенні позову повністю і не врахували практику Європейського суду з прав людини.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач є інвалідом війни другої групи.

Відповідач виплатив позивачу разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 2600 грн.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суди виходили з того, що дії відповідача щодо виплати грошової допомоги позивачу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141, є протиправними.

Проте з таким висновком погодитись неможливо.

Статтею 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ) передбачалось, що щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину 5 викладено в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

У подальшому, зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Пунктом 63 Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно з яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ця норма Закону № 79-VІІІ нечинною або неконституційною не визнавалась.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «;Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «;Про жертви нацистських переслідувань» здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: 1) інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 2975 гривень; II групи - 2600 гривень; III групи - 2310 гривень.

У рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині 3 статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

У рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у 2016 році у відповідача не було правових підстав для нарахування щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом рішення «Великода проти України» від 03 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Враховуючи те, щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік нараховано та виплачено позивачу у розмірі 2600 грн відповідно до положень роздулц VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин, суди першої і апеляційної інстанцій помилково задовольнили позовні вимоги.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, рішення суддів підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, третя особа - Державне казначейство України, про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук С.С. Пасічник О.П. Стародуб