Історія справи

Постанова ВАСУ від 10.07.2014 року у справі №2а/2370/435/12
Постанова ВАСУ від 10.07.2014 року у справі №2а/2370/435/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2014 р. м. Київ К/800/31085/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.

за участю секретаря судового засідання Загородньої М.О.,

за участю:

представника позивача Шаврова В.О., Клименко А.І.,

представника відповідача Коваля І.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної фінансової інспекції в Черкаській області та Черкаського обласного центру зайнятості на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 року у справі за позовом Черкаського обласного центру зайнятості до Державної фінансової інспекції в Черкаській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Євробуд", Відкрите акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" відокремлений підрозділ "Черкаська ТЕЦ", про скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Черкаський обласний центр зайнятості звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, до Державної фінансової інспекції в Черкаській області про визнання протиправною та скасування пунктів 2, 3, 4, 5, 7 вимоги Державної фінансової інспекції в Черкаській області про усунення порушень від 30.01.2012 року №23-04/50-874.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 року, позов задоволено частково. Скасовано пункти 2, 5 вимоги Державної фінансової інспекції в Черкаській області про усунення порушень від 30.01.2012 року № 23-04/50-874. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у позові, Черкаський обласний центр зайнятості подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позову, Державна фінансова інспекція в Черкаській області подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Державної фінансової інспекції в Черкаській області підлягає задоволенню, а касаційна скарга Черкаського обласного центру зайнятості - залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем з 25.10.2011 року по 21.12.2011 року проведена планова ревізія цільового та законного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в Черкаському обласному центрі зайнятості за період з 01.01.2009 року по 31.09.2011 року, про що складено акт від 28.12.2011 року №04-23/003.

За результатами проведеної перевірки відповідачем направлено позивачу вимоги щодо усунення порушень фінансової дисципліни від 30.01.2012 року № 23-04/50-874, викладені в 7 пунктах, з яких позивач оскаржує пункти 2, 3, 4, 5, 7, зокрема: - пункт 2 - стягнути з TOB "БК "Євробуд" зайво сплачені кошти у сумі 639995,23 грн.; здійснити відповідні коригування вартості активів у бухгалтерському обліку, зменшивши розмір кредиторської заборгованості на суму 2348,92 грн.; - пункт 3 - стягнути з ВАТ "Черкаське хімволокно" відокремлений підрозділ "Черкаська ТЕЦ" зайво сплачені кошти в сумі 9024,40 грн.; - пункт 4 - провести нарахування та виплати працівникам лікарняні в сумі 220,8 грн.; - пункт 5 - в порядку визначеному законодавством, відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду, що заподіяна Центру внаслідок виплати матеріальної допомоги на суму 1990 грн. та нарахувань в сумі 724,36 грн.; - пункт 7 - переглянути розмір плати за навчання, врахувавши при цьому в калькуляціях витрати, безпосередньо пов'язані з організацією та здійсненням професійного навчання безробітних, які підтверджуються первинними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 року №2939, головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Згідно до п. 7 ст. 10 Закону №2939, Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про скасування пункту 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Черкаській області про усунення порушень від 30.01.2012 року №23-04/50-874, виходячи з такого.

Між Черкаським обласним центром зайнятості та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Євробуд" 30.07.2010 року укладено договір №178 підряду в капітальному будівництві.

Відповідно до п. 1.1 договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання на власний ризик виконати, у відповідності до умов договору , роботи з будівництва приміщення Смілянського міськрайонного центру зайнятості з введенням його в експлуатацію, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктами 3.1, 3.3 Договору визначено, що вартість робіт по даному Договору визначається згідно твердої договірної ціни в українській національній валюті, яка сформована відповідно до акцепту тендерної пропозиції і складає 9219840 грн. з урахуванням ПДВ. Вказана ціна є остаточною (твердою).

Протягом ревізійного періоду (2011 рік) Товариство виконало робіт на загальну суму 9217837,20 грн., відповідно до актів приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3.

За виконані роботи установою з підрядною організацією проведено розрахунки на суму 9134257,09 гривень.

Кредиторська заборгованість установи перед Товариством на момент проведення ревізії становить 83580,11 грн., яка виникла внаслідок неповної оплати вартості робіт зазначених в актах форми № КБ-2в за серпень 2011 року. Відсоток оплати вказаних робіт становить 94% від їх загальної вартості.

Вибірковою перевіркою правильності визначення вартості будівельно-монтажних робіт по Об'єкту (акти №1-№15) встановлено завищення Товариством вартості виконаних робіт, внаслідок:

- включення до актів приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в робіт по вартості, більшій, ніж передбачено договірною ціною на суму 424406,50 грн., що є порушенням вимог п. 3.3.9 Правил визначення вартості будівництва, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174 (далі - ДБН Д. 1.1.-1-2000), відповідно до якого за твердої договірної ціни взаєморозрахунки провадяться на підставі виконаних обсягів робіт та їхньої вартості, визначеної в договірній ціні;

- завищення норми кошторисного прибутку при виконанні робіт на об'єктах благоустрою та інженерних мереж, (застосовано коефіцієнт 3,78 замість 2,84) на суму 8041,75 грн., чим порушено вимоги п. 6, 14 Додатку 12 та п. 3.1.18.2 ДБН Д. 1.1.-1-2000, відповідно до якого розмір кошторисного прибутку приймається з урахуванням усереднених показників, наведених у додатку 12, з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. Базою для обчислення кошторисного прибутку є загальна кошторисна трудомісткість. По будовах (об'єктах), до складу яких входять об'єкти різного призначення, кошторисний прибуток визначається диференційовано виходячи з виду та призначення конкретного об'єкта і зазначається в графах 4, 5 та 8 ЗКР.

- завищення розміру загальновиробничих витрат на суму 189536,25 грн., внаслідок не застосування понижуючих коефіцієнтів в зв'язку з відсутністю відокремлених структурних підрозділів, що є порушенням вимог п. 4.2.1.6 ДБН Д. 1.1.-1-2000, відповідно до якого показники для обчислення загальновиробничих витрат, уточнені на стадії визначення ціни пропозиції (договірної ціни) на підставі обґрунтованої їх величини і структури, яка склалася у цій організації за попередній звітний період (рік), та завантаженості будівельної організації, погоджуються із замовником і використовуються при проведенні взаєморозрахунків за обсяги виконаних робіт. Уточнення загальновиробничих витрат при проведенні взаєморозрахунків за обсяги виконаних робіт здійснюються в порядку, встановленому договором.

- завищення розміру коштів на зведенні і розбирання тимчасових титульних будівель і споруд на суму 20359,65 грн., внаслідок не застосування понижуючого коефіцієнта 0,85, що є порушенням вимог п.3.2.9.3 ДБН Д. 1.1.-12000, відповідно до якого при формуванні ціни пропозиції кошти на покриття витрат підрядника на зведення та розбирання титульних тимчасових будівель і споруд з урахуванням можливості пристосування й використання для цих цілей існуючих та новозбудованих будівель і споруд сталого типу можуть визначатися в два способи:

- калькуляційним методом за даними проекту організації будівництва;

- за усередненими відсотковими показниками по видах будівництва, що надаються Держбудом, із застосуванням до них знижувального коефіцієнту 0,85.

Внаслідок допущених порушень завищено вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму 642344,15 грн.

Так, наприклад, до акта №2 за лютий 2011 року до розділу 3 «Перекриття і покриття» включено роботу Е7-46-6 «Укладання панелей перекриття з обпиранням на дві сторони площею до 10 м2 (для будівництва в районах із сейсмічністю до 6 балів)» за ціною 2299937- грн. за 100 шт., а згідно акцептованої тендерної пропозиції (твердої договірної ціни) ціна даної роботи становить 20785,27 грн. за 100 шт. Вказаний факт є порушенням вимог п. 3.3.9 ДБН Д. 1.1.-12000.

Відповідно до п. 3.3.1 ДБН Д 1.1.-1-2000 договірна ціна - це кошторис вартості підрядних робіт, за яку підрядна організація, визначена виконавцем робіт, згодна виконати об'єкт замовлення. Договірна ціна входить до складу вартості будівництва і використовується при проведенні взаєморозрахунків.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій помилково взяли в обґрунтування своїх рішень висновок експерта № 2017-Б/13-23 від 28.01.2013 року.

У вказаному висновку зазначено, що з ТОВ «БК «Євробуд» вартість будівельних робіт не завищило, а навпаки, зменшило в порівнянні з договірною ціною на суму 85679,00 грн. внаслідок зменшення заробітної плати та вартості будівельних машин і механізмів. Проте, такий висновок не узгоджується з п. 3.3.1 ДБН Д 1.1.-1-2000, за змістом якого договірна ціна - це кошторис вартості саме підрядних робіт.

Наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 року № 554 затверджена форма акта приймання виконаних будівельних робіт, в якій фіксуються обсяги фактично виконаних робіт із зазначенням вартості кожної окремої роботи. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок відповідача відносно того, що саме вартість кожної окремої роботи повинна відповідати вартості цієї роботи визначеній в договірній ціні. Вказане узгоджується з п.3.3.9 ДБН Д. 1.1-1-000, відповідно до якого за твердої договірної ціни взаєморозрахунки провадяться на підставі виконаних обсягів робіт та їхньої вартості, визначеної в договірній ціні.

Помилковими є також висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності завищення вартості виконаних будівельно-монтажних робіт внаслідок завищення розміру кошторисного прибутку.

Відповідно до роз'яснень Держбуду (збірник «Ціноутворення в будівництві № 5 за липень 2009 року) пунктом 3.1.18.2 в редакції Змін № 6 до ДБН Д. 1.1.-12000 передбачено, що розмір кошторисного прибутку приймається з урахуванням усереднених показників, наведених в додатку 12, з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. Базою для нарахування кошторисного прибутку є загальна кошторисна трудомісткість. По будівництву (об'єктам), в склад яких входять об'єкти різного призначення, кошторисний прибуток визначається диференційовано, виходячи із виду і призначення конкретного об'єкту.

Крім того, колегія суддів не погоджується з рішеннями судів щодо відсутності завищення вартості виконаних будівельно-монтажних робіт внаслідок завищення розміру загальновиробничих витрат.

Визначення розміру загальновиробничих витрат підрядних організацій проводиться відповідно до вимог Розділу 4 ДБН Д. 1.1-1-2000. У випадку, якщо при формуванні договірної ціни та при взаєморозрахунках за виконані роботи застосовуються усереднені показники для визначення загальновиробничих витрат (Додаток З та 4 ДБН Д. 1.1-1-2000), для підрядних організацій, які не мають у своєму складі відокремлених виробничих підрозділів, усереднені показники повинні бути уточнені (виключені витрати на заробітну плату та нарахування до Державних соціальних фондів та інші витрати, які відносяться до обслуговування апарату управління відокремлених виробничих структурних підрозділів), тобто повинні бути застосовані понижуючі коефіцієнти, а саме: 0,4123 - до І Блоку загальновиробничих витрат та 0,7821 - до II Блоку загальновиробничих витрат. Відповідне роз'яснення розміщено в Збірнику «Ціноутворення в будівництві» № 8 за серпень 2002 року. Дані коефіцієнти і були застосовані працівниками КРУ у Черкаській області при проведенні розрахунків фактично виконаних робіт, т, посилання на Розділ 4 ДБН Д. 1.1-1-2000 міститься на стор. 29 акта ревізії.

Згідно п. 4.2.1.6 ДБН Д. 1.1-1-2000, усереднені показники слугують орієнтиром, але для того, щоб розмір загальновиробничих витрат Підрядника не перевищував розміру, передбаченого усередненими показниками.

Оскільки Підрядник вибрав порядок визначення загальновиробничих витрат саме за методом, передбаченим п. 4.2.1.6 ДБН Д-1.1» 1-2000, то повинен був дотримуватися його норм, а саме: застосувати понижуючі коефіцієнти.

Колегія суддів також не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про скасування пункту 5 вимоги Державної фінансової інспекції в Черкаській області про усунення порушень від 30.01.2012 року № 23-04/50-874.

Ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам Центру допомог, премій, інших заохочувальних та компенсаційних виплат встановлено:

- в порушення до п. 2 пп. 3 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 24.03.2006 № 86 «Про умови оплати праці працівників державної служби зайнятості» (зі змінами) начальнику контрольно-ревізійного відділу ОСОБА_5 надано матеріальну допомогу в розмірі 1500,00 грн., в зв'язку з довготривалим лікуванням (п. 2 наказу Центру від 21.08.2009 № 427), в той час як йому вже надано дві матеріальних допомоги: на оздоровлення - в березні 2009 року, відповідно до наказу Центру від 23.02.2009 № 14-ВП, та для вирішення соціально-побутових питань - в червні 2009 року, відповідно до наказу Центру від 02.06.2009 № 241;

- в порушення п. 2 пп. 3 наказу Міністерства праці України від 02.10.1996 № 77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» (зі змінами) водію ОСОБА_6 надано матеріальну допомогу в розмірі 490,00 грн., в зв'язку з довготривалим лікуванням (наказ по Центру від 25.11.2009 № 501) в той час як йому вже надано матеріальну допомогу в квітні 2009 року, відповідно до наказу по Центру від 03.04.2009 № 154. Копії наказів наведено у Додатках 16-17 до акта.

Зазначене порушення призвело до зайвого нарахування та виплати матеріальної допомоги на суму 1990,00 гри., та відповідно, до зайвого перерахування до державних цільових фондів нарахувань на суму 724,36 грн.

За висновками судів попередніх інстанцій, позивач правомірно, згідно заяв працівників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, видав накази від 21.08.2009 № 427 та 25.11.2009 № 501 про виплату допомоги за наявності відповідного джерела фінансування, а саме економії коштів фонду оплати праці позивача за КЕКВ 1111 на 2009 рік, оскільки відповідно до п. 4.1 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Центру зайнятості на 2009-2010 роки, адміністрація зобов'язується надавати матеріальну допомогу у разі хвороби працівника понад 10 днів, що призводить до потреби у тривалому стаціонарному лікуванні або необхідності хірургічного втручання в розмірі документально підтверджених витрат, що не перевищує середньомісячної заробітної плати протягом року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком у зв'язку з тим, що Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 № 3356 (далі - Закон № 3356), колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства. Аналогічну норму містить ст.. 10 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Проте, положення колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Центру зайнятості на 2009-2010 роки в частині зобов'язання адміністрації надавати матеріальну допомогу у разі хвороби працівника, суперечать законодавству: наказам Мінпраці № 86 та № 77, Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723, якими не передбачено надання вказаної матеріальної допомоги.

Положення ст. 13 КЗпП України в частині, що колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги, не може бути застосована в даному випадку, оскільки наказами Мінпраці № 86 та № 77 відповідним керівникам надано право (а не зобов'язано) надавати працівникам визначені вказаними наказами матеріальні допомоги. Тобто, отримання працівниками визначених наказами Мінпраці № 86 та № 77 матеріальних допомог не є для них гарантією, тому вважати у даному випадку, що колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом Центру зайнятості передбачено додаткову порівняно з чинним законодавством гарантію, не можна.

Таким чином, виплата ОСОБА_5 трьох матеріальних допомог замість двох передбачених законодавством, а ОСОБА_6 двох матеріальних допомог замість однієї, проведено з порушенням чинного законодавства.

Водночас, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не погодились з доводами позивача щодо скасування вимоги 3, виходячи з наступного.

Позивачем укладено з Відкритим акціонерним товариством "Черкаське хімволокно" відокремлений підрозділ "Черкаська ТЕЦ" договір № 266/8 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2005 року.

Розрахунок за спожиту позивачем теплову енергію здійснювався відповідно до розрахунку щодо обсягу цих витрат, зазначених у проекті виготовленому КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" у 1997 році.

Проведеною ревізією встановлено, що теплолічильник встановлений на вході в приміщення на відстані 116 м від точки балансового розмежування.

Відповідно до п. 7.2.43 Правила технічної експлуатації теплових установок і мереж затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 року № 71 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 року за №197/13464 облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватися у вузлі обліку теплової енергії, організованому на межі розділу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем. У разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів.

Таким чином, розрахунок за теплову енергію повинен здійснюватися відповідно до п. 3.1.8 Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та господарських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 14.12.1993 (КТМ 204 України 244-94).

Відповідачем при проведенні ревізії правильно визначено завищення вартості наданих комунальних послуг(теплопостачання) на загальну суму 9024 грн.40 коп.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутності підстав для скасування п. 4 вимоги відповідача щодо проведення нарахування та виплати працівникам лікарняних в сумі 220 грн.

Посилання позивача на висновки перевірки, проведеної Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Соснівської районної виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення, щодо повноти нарахування, своєчасного і повного перерахування страхових внесків, інших платежів до Фонду та використання його коштів на виплату встановлених видів допомоги по соціальному страхуванню за період з 01.01.2009 по 01.04.2010 року, викладених у акті від 23.06.2010 року № 360, є необґрунтованими з огляду на те, що Фондом перевірка проводилась лише щодо сплати страхових внесків та витрат коштів Фонду. Проте, у зазначеному акті відсутні будь-які посилання на проведення перевірки щодо виплати коштів працівникам, які знаходились на лікарняних за рахунок позивача.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті рішення у частині задоволення позовних вимог, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі у цій частині.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Черкаській області задовольнити.

Касаційну скаргу Черкаського обласного центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 року скасувати у частині задоволення позову Черкаського обласного центру зайнятості до Державної фінансової інспекції в Черкаській області про скасування пунктів 2 та 5 вимоги про усунення порушень від 30.01.2012 року № 23-04/50-874 та прийняти у цій частині нове рішення про відмову у позові.

В решті постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 року у цій справі залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: