Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/33302/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Міський водоканал" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 у справі № 2а-10530/09/2170

за позовом Комунального підприємства "Міський водоканал"

до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області

про визнання недійсними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2009 року Підприємство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції від 28.04.2009 № 0001211501/0 та № 0001221501/0, якими до позивача застосовано штрафи за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з земельного податку юридичних осіб у розмірах 12 567,53 грн. та 2 089,48 грн. відповідно.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що факт сплати позивачем податкового боргу з земельного податку із дотриманням строків, які визначені рішенням суду про надання розстрочки по сплаті такої заборгованості не є підставою для звільнення позивача від відповідальності у вигляді штрафу передбаченого п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами на державними цільовими фондами".

Не погодившись із судовими рішеннями, Підприємство до Вищого адміністративного суду України подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що фактичною підставою визначення позивачу сум штрафних санкцій, згідно оспорюваних податкових повідомлень - рішень, прийнятих на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", слугували висновки фахівців податкового органу, викладені в актах перевірок від 27.04.2009 № 66/15-3 та № 67/15-3, про порушення позивачем строків сплати земельного податку.

З матеріалів справи та обставин, встановлених судами, вбачається, що фактично штрафні санкції контролюючим органом були нараховані за сплату позивачем податкових зобов'язань, розстрочених судовим рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25.12.2008.

Зокрема, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29.10.2008 у справі № 2а-3743/08 з позивача була стягнута заборгованість по земельному податку в дохід місцевого бюджету м. Нова Каховка в сумі 108 703,75 грн. та в дохід місцевого бюджету Райської сільської ради в сумі 36 605,49 грн.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.12.2008 позивачу була надана розстрочка виконання вказаної постанови строком на 14 місяців з помісячним погашенням боргу в сумі 7 764,55 грн. та в сумі 2 614,68 грн. до відповідних місцевих бюджетів.

На протязі січня-березня 2009 року позивач здійснював сплату боргу з земельного податку у розмірах та в строки визначені судом зазначеною вище ухвалою.

Так, у преамбулі Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-III) зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Строки сплати податкових зобов'язань визначені пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-III, згідно якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу, у разі затримки від 31 до 90 календарних днів включно - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу (пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III).

З аналізу положень Закону № 2181-III, якими визначені основні засади сплати податкових зобов'язань, визначених в порядку, встановленому цим Законом, не вбачається процедури погашення податкової заборгованості, стягнутої на підставі судових рішень, у тому числі і на умовах розстрочення, натомість такий порядок, процедура та основні умови виконання судових рішень передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, на підставі якого і було ухвалено рішення про розстрочення виконання судового рішення з метою захисту інтересів платника податків, що передбачено завданням адміністративного судочинства.

Застосовуючи до позивача фінансові санкції, державний податковий орган по суті ототожнив порядок застосування процедури погашення податкового боргу платника податків, передбачених положеннями Закону № 2181-III, із порядком виконання судових рішень.

Враховуючи вищезазначене та завдання адміністративного судочинства, сформульоване у положеннях ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що фактично сплата податкових зобов'язань відбулася за судовим рішенням і здійснювалася позивачем з дотриманням строків та обсягу погашення такої заборгованості, визначеної судом, колегія суддів Вищого адміністративного суду приходить до висновку про безпідставність застосування до Підприємства штрафних (фінансових) санкцій згідно пп. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону № 2181-III.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому вбачаються підстави для їх скасування та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міський водоканал" задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 у справі № 2а-10530/09/2170 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Комунального підприємства "Міський водоканал" задовольнити. Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка від 28.04.2009 № 0001211501/0 та від 28.04.2009 № 0001221501/0.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому ст.ст. 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко