Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2014 року м. Київ К/800/63907/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013

у справі №820/7638/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ Дзержинському районі м. Харкова) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2013 №0001131720, №0001141720, №0001151720.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України, в результаті чого було занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік на загальну суму 50276,78 грн.; п. 188.1 ст. 188, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 193.1 ст. 193, ст. 10 підрозділу 2 Податкового кодексу України , в результаті чого було занижено податок на додану вартість у розмірі 313704,00 грн., а саме: за липень 2011 року - 19027,00 грн.; за серпень 2011 року - 4488,00 грн.; за вересень 2011 року - 47321,00 грн.; за жовтень 2011 року - 67712,00 грн.; за листопад 2011 року - 90237,00 грн.; за грудень 2011року - 84919,00 грн.; п. 121.1 ст. 121 Податкового Кодексу України ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій у випадках, передбачених Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 510,00 грн.; п. 119.2 ст. 119 Податкового Кодексу України, п. 2.1 ст. 2 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 №1020 - ненадання податкового розрахунку за формою 1-ДФ за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

Висновок податкової інспекції про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2-4 квартал 2011 року на 50276,78 грн. та заниження податку на додану вартість за липень-грудень 2011 року на 313704,00 грн. ґрунтується на не відповідності задекларованих доходів даним обліку та перевищенні дозволеного обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) при перебуванні позивача на спрощеній системі оподаткування (з 01.01.2011 по 30.06.2011) та на загальній системі оподаткування (з 01.07.2011 по 31.12.2011). Як вбачається з матеріалів справи, у першому півріччі 2011 року ФОП ОСОБА_2 знаходилася на спрощеній системі оподаткування та обсяг виручки відповідно звітів склав 715624,00 грн., у другому півріччі 2011 року здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування та задекларувала річний доход у сумі 894950,00 грн., тобто загальна сума доходу за 2011 рік становить 1610574,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 19.03.2013: №0001131720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 62845,98 грн. (основний платіж - 50276,78 грн., штрафні санкції - 12569,20 грн.); №0001151720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 392130,00 грн. (основний платіж - 313704,00 грн., штрафні санкції - 78426,00 грн.); №0001141720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн. (основний платіж - 0,00 грн., штрафні санкції - 510,00 грн.).

Позивачем було оскаржено податкові повідомлення-рішення від 19.03.2013 №0001131720, №0001141720, №0001151720 в адміністративному порядку. ДПС у Харківській області рішенням №1498/5/10.2-17 від 28.05.2013 залишено без змін податкові повідомлення-рішення №0001131720, №0001141720, №0001151720, а скаргу позивача - без задоволення. Збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 19.03.2013 №0001131720 на 2143,25 грн. (основний платіж - 1714,60 грн., штрафні санкції - 428,65 грн.).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було допущено порушення податкового законодавства при здійсненні підприємницької діяльності, тому відповідачем правомірно прийнятті оскаржуванні податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не перевищив обсяг виручки від реалізації продукції, який дає право на застосування спрощеної системи оподаткування з огляду на те, що грошові кошти, що надійшли до позивача від реалізації продукції на умовах комісії, не є його виручкою, оскільки виручкою у даному випадку є лише комісійна винагорода.

Разом з тим, Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» не містить жодних застережень щодо виключення зі складу виручки отриманої від реалізації товарів сум, які надійшли в межах виконання суб'єктами підприємницької діяльності договорів комісії, а тому виручкою вважається будь-яка сума, отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу.

Згідно зі ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» в разі порушення вимог, установлених ст. 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про правомірність донарахування позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 62845,98 грн. (основний платіж - 50276,78 грн., штрафні санкції - 12569,20 грн.) та відповідно правомірним є податкове повідомлення - рішення від 19.03.2013 №0001131720.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення від 19.03.2013 №0001151720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 392130,00 грн. (основний платіж - 313704,00 грн., штрафні санкції - 78426,00 грн.), то колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції в цій частині виходячи з наступного.

Згідно п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Проте згідно з пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом платника єдиного податку є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 Податкового кодексу України). При цьому з урахуванням особливостей договорів комісії, зокрема те, що за ними право власності на товар не переходить до комісіонера, доходом комісіонера - платника єдиного податку також є винагорода, отримана від комітента.

Відповідно до ст. ст. 1011-1013 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. За надання послуг комісіонер отримує комісійну плату. Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, як і майно, отримане від комітента на комісію, є власністю комітента.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що оскільки позивач за договорами комісії надавала послуги по реалізації товару комітента, то такі операції не є операціями з поставки товару позивачу, так як досягнення їх розміру більше ніж на суму 300000 гривень за останні 12 місяців є підставою для реєстрації комітента платником ПДВ.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем безпідставно застосовано до податкових правовідносин позивача положення п. 189.4 ст. 189 Податкового кодексу України, оскільки вказана норма стосується лише комісіонерів - платників ПДВ. Так як, позивач не реєструвалась платником ПДВ, то відповідачем неправомірно донараховано податкове зобов'язання та винесено податкове повідомлення-рішення рішення від 19.03.2013 №0001151720.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим лише в частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 змінити в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2013 №0001131720 та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.В. Карась (підпис)М.О. Федоров