Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2014 р. м. Київ К/800/21626/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 вересня 2014 року № К/800/21626/14 м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Васильченко Н.В.

суддів : Калашнікової О.В. Леонтович К.Г.

при секретарі Романишин О.В.,

з участю представника позивача Грень Т.Я. відповідача Піддубняк А.В.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів, до якої приєдналася Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2014 р. у справі № 813/4482/13-а за позовом ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Гетьман" до Львівської митниці Міндоходів, третя особа: Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, про визнання неправомірними дій, зобов"язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а:

7 червня 2013 року ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Гетьман" звернулося до суду з позовом до Львівської митниці, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові , в якому просило (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог в порядку ст.137 КАС України, а.с.126-130) визнати неправомірними дії Львівської митниці в частині зарахування попередньої плати за митне оформлення в сумі 7768822,29 грн., в тому числі 2340330,88 грн. по миту та 5428491,40 грн. з податку на додану вартість, в якості платежу по митному оформленню товарів, зарахувати надміру сплачені кошти в сумі 7768822,29 грн. як передоплату для подальших розрахунків по митному оформленню товарів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2014 р., позов задоволено. Визнано протиправними дії Львівської митниці щодо зарахування попередньої оплати в якості платежу по митному оформленню товару, ввезеного на митну територію України Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством «Гетьман» згідно з Контрактом №26/02-01 від 26.02.2013 року, в частині сплаченої суми 7768 822 (сім мільйонів сімсот шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 29 коп., в тому числі 2340330 (два мільйони триста сорок тисяч триста тридцять) грн. 88 коп. по миту та 5428491 (п'ять мільйонів чотириста двадцять вісім тисяч чотириста дев'яносто одну) грн. 41 коп. з податку на додану вартість. Зобов'язано Львівську митницю Міндоходів зарахувати надміру сплачені грошові кошти позивачем у сумі 7768 822 (сім мільйонів сімсот шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 29 коп., як попередню оплату для подальших розрахунків по митному оформленню товарів Товариством з обмеженою відповідальність Науково-виробничим підприємством «Гетьман».

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями суду, Львівська митниця Міндоходів подала касаційну скаргу, до якої приєдналася Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Львові , в якій просить ці рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Скарга обґрунтована невірним застосуванням судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судом та обґрунтованість застосування норм матеріального права до вирішення спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів знаходить підстави до її задоволення.

Судом встановлено, що 26 лютого 2013 року між Компанією Blue Mare LLP, та ТОВ ТОВ «НВП «Гетьман» укладено контракт № 26/02-01 про поставку товару (яблука свіжі, ІІ сорт) на загальну суму 100000000 (сто мільйонів) доларів США, відповідно до інвойсів (рахунків-фактур) до кожної поставки.

У період з 29 березня по 20 травня 2013 року включно ТОВ «НВП «Гетьман» на виконання вищевказаного контракту проведено імпорт товару - яблука свіжі, урожаю 2012 року, країна виробництва - Польща, на митну територію України на загальну суму 9435504,86 грн., що підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями та міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що Львівською митницею проведено нарахування ввізного мита та нараховано ПДВ, всього на загальну суму 10 956 082,44 грн. При розрахунку вказаних сум митницею приймалась за основу зазначена у вантажно-митних деклараціях митна вартість, визначена за резервним методом.

На думку суду, протиправність дій митниці полягала в тому, що митниця не перевірила правомірність застосування резервного методу визначення митної вартості товару та не обґрунтувала правові підстави для його застосування.

Із вказаним висновком суду колегія суддів не погоджується, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, що встановлено судом та про що зазначено в ухвалених рішеннях, Львівська митниця не приймала рішення про коригування митної вартості товару. Вказана обставина ніким із учасників процесу не заперечується.

Із наявних у справі та досліджених судом вантажно-митних декларацій вбачається, що декларантом самостійно визначений у декларації митної вартості шостий метод визначення митної вартості товару.

Отже, шостий резервний метод визначення митної вартості товару обирався не митницею, а декларантом, тобто позивачем.

Відповідно до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом УШ цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов»язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультації із митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об»єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов»язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, митний орган визнав заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість відповідно до ч. 3 ст. 54 МК і письмового рішення про її коригування не приймав.

Отже, як вбачається із системного аналізу вказаних норм Митного кодексу, у відповідача - Львівської митниці не було підстав та зобов»язань обґрунтовувати неможливість застосування 1 - 5 методів визначення митної вартості товарів, оскільки про неможливість їх застосування визнав сам позивач, обравши самостійно 6 резервний метод визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст. 46 п.46.1 Податкового кодексу України митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та\або сплати податкових зобов»язань.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та\або грошового зобов»язання та\або пені, яка подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов»язання та\або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 цього Кодексу не підлягає оскарженню грошове зобов»язання, самостійно визначене платником податків.

Встановлені обставини справи та наведені в цій постанові норми матеріального права, що регулюються спірні правовідносини, дають підстави колегії суддів дійти висновку, що Львівська митниця під час здійснення митного оформлення товару, заявленого ТОВом «Гетьман», діяла в межах повноважень та відповідно до норм Митного кодексу, що регулюють спірні правовідносини.

Позовні вимоги, заявлені до Львівської митниці є необґрунтованими та безпідставними.

Колегія суддів дійшла думки, що суд першої та апеляційної інстанції повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення, що потягло за собою ухвалення незаконного рішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2014 р. по справі № 876\14066\13 скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.

Судді