Постанова ВАСУ від 09.07.2014 року

Друк

Пошук

392

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2014 р. м. Київ К/9991/67153/11

колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області про перерахунок та виплату державної пенсії у зв'язку з втратою годувальника за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року та касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області на постанову Коростишівського районного суду Житомирської області від 4 лютого 2011 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

15 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є вдовою ОСОБА_2, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інваліда І групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. В жовтні 2006 року позивачу було призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50 процентів пенсії за віком померлого годувальника. На думку позивача, її померлий чоловік відповідно до статей 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мав право на отримання державної пенсії для інвалідів І групи в розмірі, не нижчому 10 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком. Проте зазначені виплати були проведені ОСОБА_2 у значно меншому розмірі на підставі підзаконних нормативно-правових актів. Просила визнати незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області щодо нарахування та виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю (відповідно до статей 53, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача провести позивачу з дня подання позовної заяви до суду нарахування та виплату державної пенсії, виходячи з розміру 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розміри 100 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи включно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком на теперішній час на момент виплати, як це передбаченого законодавством та відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та в подальшому робити перерахунок розміру пенсії відносно підвищення розміру мінімальної пенсії за віком.

Постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 4 лютого 2011 року з урахуванням виправлень, внесених ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 28 березня 2011 року, позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії, виходячи із розміру 50 процентів пенсії померлого годувальника та щомісячної компенсації в разі втрати годувальника, виходячи із розміру 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області провести перерахунок з 15 грудня 2010 року та виплату ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50 процентів від розміру пенсії чоловіка ОСОБА_2 на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та 50 процентів щомісячної компенсації в разі втрати годувальника з урахуванням розміру прожиткового мінімуму.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Коростишівського районного суду Житомирської області від 4 лютого 2011 року в частині відновлення порушеного права ОСОБА_1 з 15 грудня 2010 року і на майбутнє скасовано. Резолютивну частину постанови викладено в новій редакції Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника на підставі статті 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на утриманні померлого годувальника, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлених чинним законодавством, з 15 червня 2010 року по 15 грудня 2010 року з урахуванням фактично виплачених сум та зміни розміру прожиткового мінімуму. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального і матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, позивач скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що померлий чоловік позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 був інвалідом І групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та одержував державну та додаткову пенсії на підставі статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів І групи, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 10 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам І групи - у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком.

Як встановлено судами попередніх інстанції позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області та отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника на одного утриманця.

Частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ передбачено, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій, призначених померлому чоловіку позивача, виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідач провів розрахунок пенсії померлому чоловіку позивача виходячи з розміру 19,91 грн та 22,30 грн, установлених чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 13 липня 2004 року № 894).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523, положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ. А в пункті 2 постанови від 3 січня 2002 року № 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей Закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам, вирішуючи спір суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI були внесені зміни, зокрема, до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у зв`язку з чим з 22 травня 2008 року відновлена дія норм статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В 2009, 2010 роках положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не змінювались і неконституційними не визнавались.

За правилами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене у справі рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Суд першої інстанції у резолютивній частині постанови визнав неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області щодо відмови в проведенні перерахунку щомісячної компенсації в разі втрати годувальника та зобов'язав відповідача виплатити позивачу щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням розміру прожиткового мінімуму. Проте перерахунок щомісячної компенсації в разі втрати годувальника не було предметом позовних вимог ОСОБА_1, а суд першої інстанції у мотивувальній частині постанови жодним чином не мотивував вихід за межі позовних вимог поданої позовної заяви та не обґрунтував підстави проведення такого перерахунку.

Апеляційний суд зазначеної помилки не виправив.

Відповідно до положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Коростишівського районного суду Житомирської області від 4 лютого 2011 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії в зв'язку з втратою годувальника, померлого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області провести з 15 грудня 2010 року перерахунок та виплату пенсії в зв'язку з втратою годувальника, померлого внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної ОСОБА_1 в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, виходячи з вимог статті 50 та частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до положень частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, враховуючи виплачені суми.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Юрченко В.В.

Судді Амєлін С.Є.

Кобилянський М.Г.