Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2014 року м. Київ К/9991/59202/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби (правонаступника далі державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва, далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012

у справі № 2а-13862/09/2670

за позовом ОСОБА_1

до ДПІ та Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА)

про зобов'язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ДПІ та ДПА про: зобов'язання ДПА не присвоювати їй ідентифікаційний номер та вести в подальшому облік позивача як платника податків за раніше встановленою формою; зобов'язання відповідачів не вносити дані про позивача до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; зобов'язання ДПІ вести облік ОСОБА_1 як платника податків за раніше установленою формою обліку без використання ідентифікаційного номера; зобов'язання ДПІ поставити в паспорті позивача відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012, позов задоволено частково; ДПІ зобов'язано вести облік ОСОБА_1 як платника податків за раніше установленою формою обліку без використання ідентифікаційного номера, а також поставити в паспорті позивача відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера; у задоволенні решти позову відмовлено з тих мотивів, що позивачеві ідентифікаційний номер не присвоювався, у зв'язку з чим позовні вимоги у відповідній частині є безпідставними.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій та повністю відмовити у позові ОСОБА_1

У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги ДПІ виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що позивач є віруючою громадянкою України та прихожанкою Української православної церкви, у зв'язку з чим 09.09.2009 вона звернулася до відповідачів із заявами, у яких просила не надавати їй ідентифікаційний номер, вести її облік як платника податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера та проставити відповідну відмітку в паспорті.

У свою чергу, відповідачі проінформували заявника про процедуру відмови від ідентифікаційного номера, передбачену Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженим спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226, та необхідність подання певного переліку документів.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Частиною другою статті 5 цього Закону, яка регламентує порядок реєстрації фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, передбачено, що до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.

Обсяг інформації про фізичних осіб, яка включається до Державного реєстру, визначено статтями 3, 5 названого Закону. Зокрема, передбачено, що до інформаційного фонду Державного реєстру включаються такі дані: індивідуальні ідентифікаційні номери, що надаються фізичним особам - платникам податків та інших обов'язкових платежів і зберігаються за ними протягом усього їх життя; інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів; прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та інших обов'язкових платежів; інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів.

Системний аналіз зазначених вище правових норм дає підстави для висновку, що у випадку, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це органи державної податкової служби, за такою фізичною особою зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів, а підставою для такого обліку є відмітка у паспорті такої особи про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

На час виникнення спірних правовідносин механізм внесення відмітної відмітки до паспорту фізичної особи та уповноважений на це орган було визначено Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226, зареєстрованим Міністерством юстиції України 20 жовтня 2004 року за № 1345/9944.

Так, згідно з пунктом 4 цього Порядку фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою № В3 та паспорт громадянина України. Посадова особа органу внутрішніх справ відповідно до пункту 5 Порядку в разі звернення громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта розглядає довідку за формою № В3 на предмет повноти і правильності її заповнення та відповідності пред'явленому паспорту. За відсутності невідповідностей посадова особа вносить на 7-9 сторінки паспорта відмітку, зміст і форму якої наведено в додатку 4 до Порядку.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин жоден з відповідачів не були уповноважені на внесення до паспорту відмітки про наявність у особи права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

У той же час у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до уповноваженого органу внутрішніх справ в установленому порядку для реалізації її права на внесення до паспорту відповідної відмітки, а також права на облік ОСОБА_1 за раніше установленою формою.

Наведене обумовлює необхідність відмови у задоволенні відповідної частини позовних вимог.

Втім слід зазначити, що на даний час порядок та процедура внесення до паспортів фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, а також обліку осіб, які мають відповідну відмітку у паспорті, визначені Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 № 779.

А відтак позивач не позбавлена права звернутися до контролюючого органу з вимогою внести відмітку до її паспорту та здійснюватися її облік на підставі цієї відмітки у відповідності до цього Положення.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог судові акти зі спору учасниками провадження у касаційному порядку не оскаржується. А відтак з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині другій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційного суду відсутні підстави для перегляду цього судового акта у відповідній частині.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 у справі № 2а-13862/09/2670 змінити в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби вести облік ОСОБА_1 як платника податків за раніше установленою формою обліку без використання ідентифікаційного номера, а також поставити в паспорті позивача відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

У цій частині позову відмовити

3. В решті постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 у справі № 2а-13862/09/2670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько