Історія справи

Постанова ВАСУ від 07.10.2014 року у справі №875/168/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року м. Київ справа № 875/168/14

вх. №А/800/176/14

вх. №А/800/184/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,

секретар судового засідання: Пилипчук Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови від 29 вересня 2014 року №1334, зобов'язання вчинити дії

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року,

за апеляційною скаргою Центральної виборчої комісії на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

01 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що постановою Центральної виборчої комісії від 29 вересня 2014 року № 1334 йому відмовлено в реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №170 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. Прийняття відповідачем оскаржуваної постанови обґрунтовано тим, що всупереч пункту 2 частини другої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 року № 4061-VI (далі - Закон № 4061-VI) в автобіографії позивача відсутні відомості про його трудову діяльність, склад сім'ї та адресу місця проживання. Оскільки пунктом 2 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI не зазначено чіткого змісту цих відомостей, то позивачем вказано: «Відомості про трудову діяльність: з 2014 - дотепер: директор ПП «НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ». Склад сім'ї: одружений є син 7 років. Адреса місця проживання: 62702, АДРЕСА_1». Позивач вважає, що виконав усі вимоги пункту 2 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI щодо надання обов'язкових відомостей встановлених цією статтею. Також зазначав, що відповідно до частини третьої статті 60 Закону № 4061-VI помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5» від 29 вересня 2014 року № 1334 в частині відмови у реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 в одномандатному виборчому окрузі № 170 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року; зобов'язати Центральну виборчу комісію здійснити реєстрацію ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 170 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Центральної виборчої комісії «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5» від 29 вересня 2014 року № 1334 в частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 в одномандатному виборчому окрузі №170.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання вчинити дії та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов'язати Центральну виборчу комісію зареєструвати позивача кандидатом в народні депутати.

В апеляційній скарзі представником позивача зазначено, що визнавши протиправною та скасувавши постанову Центральної виборчої комісії від 29 вересня 2014 року №1334 в частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_1, суд безпідставно не поновив порушені права позивача, оскільки в задоволенні позову про зобов'язання Центральної виборчої комісії зареєструвати кандидатом у народні депутати відмовив з посиланням на недоліки у поданих документах та на частину третю статті 60 Закону № 4061-VI.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що позивачем в порушення вимог Закону № 4061-VI не подано до Центральної виборчої комісії автобіографії кандидата у народні депутати України, що передбачена статтею 55 Закону, а поданий нею документ з ідентичною назвою не відповідає законодавчо встановленим вимогам. Крім того, відповідач зауважив, що позивачем до адміністративного позову додано як доказ завірену ним 1 жовтня 2014 року автобіографію, яка відмінна від автобіографії, поданої ОСОБА_1 24 вересня 2014 року до Комісії разом з іншими документами для реєстрації кандидатом у народні депутати України. Відтак, автобіографія, додана ОСОБА_1 до адміністративного позову, не може бути належним доказом у справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга представника позивача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно довідки про прийняття документів від 24 вересня 2014 року ОСОБА_1 було подано до Центральної виборчої комісії такі документи:

- заява про самовисування кандидатом у народні депутати України;

- автобіографія кандидата в депутати (на паперовому носії, в електронному вигляді);

- документ про внесення грошової застави;

- 4 фотографії кандидата у депутати 4 х 6 см;

- ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата у депутати;

- передвиборна програма кандидата у депутати (на паперовому носії, в електронному вигляді).

За результатами розгляду поданих документів постановою Центральної виборчої комісії «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5» від 29 вересня 2014 року № 1334 позивачу відмовлено в реєстрації кандидатом у народні депутати України у виборчому окрузі №170.

Оскаржувана постанова Центральної виборчої комісії від 29 вересня 2014 року №1334 в частині відмови в реєстрації позивача кандидатом у народні депутати України мотивована тим, що всупереч пункту 2 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI в автобіографії ОСОБА_1 відсутні відомості про його трудову діяльність, склад сім'ї та адресу місця проживання.

Задовольняючи позовну вимогу про скасування оскаржуваної постанови Центральної виборчої комісії щодо позивача, суд першої інстанції виходив з наступного.

Системний аналіз положень частини другої статті 55, пункту 2 частини першої та частини третьої статті 60 Закону № 4061-VI свідчить про те, що однією з обставин, з якою закон пов'язує наявність підстав для відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України, є неподання визначених законом документів; у випадку ж наявності помилки і неточності у змісті поданого документа, зазначене може бути усунено шляхом внесення відповідних виправлень та не може бути підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Таким чином, підставою для відмови в реєстрації позивача кандидатом у депутати міг бути факт неподання автобіографії, а не її оформлення із порушенням вимог пункту 2 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI.

Проте такі висновки суду не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Частиною шостою статті 59 Закону № 4061-VI передбачено, що Центральна виборча комісія не пізніш як на п'ятий день з дня прийняття документів, передбачених частинами першою або другою статті 55 цього Закону, приймає рішення про реєстрацію кандидата у депутати в одномандатному окрузі або про відмову в його реєстрації.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 60 Закону № 4061-VI Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.

Статтею 55 Закону № 4061-VI визначено умови реєстрації кандидатів у депутати в одномандатних округах.

Зокрема, пунктом 2 частини другої цієї статті визначено, що Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.

Отже, автобіографія кандидата в депутати обов'язково повинна містити відомості, зокрема, про трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, склад сім'ї, адресу місця проживання.

У поданій до Центральної виборчої комісії ОСОБА_1 автобіографії зазначено наступне:

«Відомості про трудову діяльність:

з 2014 - дотепер: директор ПП «НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ»

Відомості про посаду (заняття) і місце роботи: директор, ПП «НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ»

Склад сім'ї: одружений є син 7 років.

Адреса місця проживання: 62702, Харківська область, Дворічанський район, смт. Дворічна, вул. Колгоспна, буд. к., кв.8» (а.с.18).

Отже, в порушення наведених вимог пункту 2 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI позивач відомості про трудову діяльність не зазначив, ототожнив ці відомості з відомостями про останню займану посаду і місце роботи: «директор ПП «НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ», на якій він працює «з 2014 - дотепер».

Таким чином, подану ОСОБА_1 автобіографію, яка не містить відомостей про трудову діяльність, що відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI є обов'язковими, не може бути визнана належним документом, подання якого вимагається зазначеною правовою нормою.

Суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про те, що Центральна виборча комісія повинна була діяти відповідно до вимог частини третьої статті 60 Закону № 4061-VI.

Частиною третьою статті 60 Закону № 4061-VI передбачено, що помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Зазначення позивачем в автобіографії кандидата в депутати слів: «з 2014 - дотепер: директор ПП «НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ» замість відомостей про трудову діяльність у автобіографії не може визнаватися помилкою або неточністю, які можуть бути виправлені в порядку, передбаченому частиною третьою статті 60 Закону № 4061-VI, оскільки автобіографія повинна містити обов'язкові відомості про трудову діяльність.

В автобіографії позивача не містяться обов'язкові відомості про його трудову діяльність за період з 2001 року, часу закінчення позивачем вищого навчального закладу, до вересня 2014 року, коли позивач, відповідно до його пояснень у судовому засіданні, зайняв посаду директора ПП «НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ».

Центральна виборча комісія в оскаржуваній постанові від 29 вересня 2014 року № 1334 безпідставно зазначила, що всупереч пункту 2 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI в автобіографії ОСОБА_1 відсутні відомості про склад сім'ї та адресу місця проживання. Вказана правова норма не конкретизує чіткий зміст відомостей про склад сім'ї, тому підстав вважати, що ці відомості відсутні, немає. Зазначення позивачем в автобіографії неповної адреси не свідчить про відсутність відомостей про його адресу місця проживання взагалі. Незазначення позивачем в адресі місця проживання номера будинку слід розцінювати як допущену неточність, яка могла бути виправлена. Крім цього, в заяві про самовисування кандидатом у народні депутати України ОСОБА_1 вказав повну адресу свого місця проживання (а.с.17).

Висновок Центральної виборчої комісії у цій частині помилковий, проте не є підставою для скасування оскаржуваної постанови від 29 вересня 2014 року № 1334.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що автобіографія, додана ОСОБА_1 до адміністративного позову, не може бути належним доказом у вказаній справі, спростовуються матеріалами справи. Позивач на виконання вимоги суду долучив до матеріалів справи, зокрема, належно завірену копію автобіографії з відбитком штампу Центральної виборчої комісії (а.с.18).

Відповідно до частини першої статті 177 Кодексу адміністративного судочинства України суд, установивши порушення законодавства про вибори чи референдум, визначає у рішенні спосіб захисту порушених прав та інтересів, а також порядок усунення усіх наслідків цих порушень відповідно до закону або приймає інше передбачене законом рішення.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 30 Закону № 4061-VI та пункту 6 статті 19 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» від 30 червня 2004 року № 1932-IV до повноважень Центральної виборчої комісії віднесено реєстрацію кандидатів у народні депутати України.

Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За вказаних обставин, зважаючи на неправильне застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення із постановленням нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 172, 177, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Центральної виборчої комісії задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною і скасування постанови від 29 вересня 2014 року №1334 та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Кобилянський М.Г.

Судді Амєлін С.Є.

Юрченко В.В.