Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Київ справа № 875/180/14

А/800/103/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Винокурова К.С.

Суддів: Кочана В.М.

Пасічник С.С.

при секретарі судового

засідання Сперкач Т.В.

за участю представників сторін: представника позивача ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі №875/180/14 за позовом ОСОБА_5 до Центральної виборчої комісії про скасування в частині постанови від 28.09.2014р. №1292 та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_5 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з позовом до Центральної виборчої комісії про скасування постанови відповідача від 28.09.2014р. №1292 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8» в частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_5 в одномандатному виборчому окрузі №101 на позачергових виборах народних депутатів України від 26 жовтня 2014 року. Крім того, Позивач у своїх вимогах вказував на зобов'язання Відповідача зареєструвати ОСОБА_5 кандидатом у народні депутати України, в одномандатному виборчому окрузі №101 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, 03 жовтня 2014 року представник ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні представник Позивача апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити її у повному обсязі.

Представник Відповідача апеляційну скаргу не визнав та просив суд відмовити у її задоволенні.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 23 вересня 2014 року Позивач подав до Центральної виборчої комісії заяву про реєстрацію його кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 101 на позачергових виборах до Верховної Ради України, що призначені на 26 жовтня 2014 року.

Постановою Центральної виборчої комісії України № 1292 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8» від 28.09.2014 року, Позивачу відмовлено у реєстрації кандидатом у народні депутати України у виборчому окрузі № 101.

Зазначена постанова відповідача в частині відмови в реєстрації ОСОБА_5 мотивована тим, що заява про самовисування зазначеної особи суперечить вимогам пункту 1 частини 2 статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" (далі по тексту Закону), а саме: не містить зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України або зазначення того, що така діяльність не здійснюється.

Крім того, автобіографія ОСОБА_5 суперечить вимогам пункту 2 частини 2 статті 55 Закону, а саме: в автобіографії не зазначено відомостей щодо контактного номеру телефону.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, свій висновок обґрунтовував тим, що оскільки заява про самовисування позивача кандидатом у народні депутати України та автобіографія не містить обов'язкових реквізитів та не відповідає вимогам, передбаченим Законом, вона не може вважатися заявою про самовисування позивача кандидатом у народні депутати України та автобіографією кандидата в депутати у розумінні пунктів 1, 2 частини 2 статті 55 Закону, що відповідно є перешкодою в реєстрації його документів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з висновками суду першої інстанції не погоджується та зазначає про необхідність часткового задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до частини третьої статті 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Частиною другою статті 55 Закону встановлено, що Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 60 Закону Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.

Варто зазначити, що відповідно до частини четвертої статті 55 Закону Центральна виборча комісія видає особі, яка подала документи, зазначені у частині першій або частині другій цієї статті, довідку про їх прийняття. Довідка має містити перелік прийнятих документів, число, місяць і рік, а також час їх прийняття, посаду і прізвище особи, яка прийняла документи.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 вересня 2014 року для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 101 відповідно до частини другої статті 55 Закону Позивачем особисто пред'явлено паспорт та подано, а Центральною виборчою комісією прийнято, такі документи: заява про самовисування кандидатом у народні депутати України; автобіографія кандидата в депутати на паперовому носії та в електронному вигляді; документ про внесення грошової застави; 4 фотографії кандидата розміром 4х6 сантиметрів на паперовому носії та в електронному вигляді; ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата; передвиборна програма кандидата у депутати на паперовому носії та в електронному вигляді.

При цьому, заява про самовисування ОСОБА_5 містить посилання на те, що позивач не має іншого представницького мандата, який, відповідно до Конституції України та законів України, несумісний з мандатом народного депутата України.

Рішення Відповідача про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_5 мотивоване тим, що у поданій заяві про самовисування не міститься зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка, відповідно до Конституції України та законів України, несумісна з мандатом народного депутата України, а подана позивачем автобіографія не містить відомостей щодо контактного номеру телефону.

Колегія суддів вважає такий висновок Центральної виборчої комісії передчасним, з огляду на наступне.

В даному випадку оформлення заяви про самовисування кандидатом у народні депутати України позивачем здійснено по запропонованому Центральною виборчою комісією зразку (розміщеному на офіційному сайті ЦВК), у відповідності до якого він помилково зазначив замість зобов'язання припинити діяльність чи скласти представницький мандат: "Іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутату України, не маю".

Відповідно до частини третьої статті 60 Закону помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Отже, якщо відсутність певних відомостей у поданих документах може бути розцінена як помилка, або, якщо наявність відповідної інформації в документах не можна встановити через окремі неточності, такі обставини не тягнуть за собою неналежність відповідних документів і не є підставою для відмови у реєстрації особи, як кандидата.

На думку колегії суддів відсутність у заяві Позивача зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка несумісна з мандатом народного депутата України, а також відомостей щодо контактного номеру телефону, слід розцінювати, як неточність.

Такий висновок ґрунтується на наступному.

Вимога, щодо зазначеного зобов'язання та контактного номеру телефону стосується певної встановленої законом форми наданих Позивачем документів (заяви про самовисування, автобіографії), але не стосуються тих відомостей щодо особи, які беззаперечно не дозволяють їй претендувати на статус кандидата у депутати.

До відомостей, які підтверджують наявність у особи права на обрання депутатом, належать дані, які визначені ст. 9 Закону України (вік не менше 21 року, проживання в Україні не менше п'яти років тощо). Крім того, особа не може бути зареєстрована кандидатом у народні депутати за виявленням обставин, передбачених ч. 1 ст. 60 Закону, а саме втрата громадянства, визнання недієздатним, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо умисного злочину.

Відповідно, зазначені відомості є принципово важливими для ідентифікації заявника, як особи, що має право бути обраною народним депутатом, і, відповідно, відсутність таких відомостей унеможливлює таку ідентифікацію.

Слід розрізняти відомості, відсутність яких не дає можливість встановити обставини, що безумовно унеможливлюють отримання статусу кандидата у народні депутати, та відомості, які хоча і є обов'язковими для повідомлення, проте безпосередньо не впливають на право особи бути обраним народним депутатом. Відсутність останніх на момент первинної подачі документів, на думку колегії суддів, не тягне за собою обов'язкову та остаточну відмову в реєстрації кандидатом, без надання можливості їх виправлення та/або уточнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону підставою для однозначної відмови є саме відсутність документів, зазначених у частині другій статті 55 цього Закону тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України та інформація щодо контактного номеру телефону є тільки складовими елементами необхідних для подання відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону документів, а саме заяви про самовисування кандидату та його автобіографії

Твердження Відповідача про те, що відсутність в документі певного складового елементу є обставиною, яка рівнозначна факту відсутності такого документу взагалі, є самостійним тлумаченням положень Закону з боку Відповідача. Таке тлумачення не грунтується на безпосередньому змісті норми Закону, щодо підстав для відмови.

Таким чином, відсутність саме певних елементів поданих документів не є окремою підставою для відмови в реєстрації кандидатом. Проте, слід зазначити, що їх наявність є обов'язковою в силу Закону.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 60 помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Відповідно слід зробити висновок, що в даному випадку відсутність певних складових елементів, тим більше їх неточне формулювання, в поданих документах слід розцінювати як виявлену неточність.

Таким чином, Позивач мав право на виправлення таких неточностей у відповідності з ч. 3 ст. 60 Закону, а оскаржуване рішення Відповідача було передчасним та таким, що було винесено без врахування зазначеного права.

Окремо, слід відмітити, що зважаючи на те, що прийняття рішень про реєстрацію кандидата у народні депутати відноситься до виключної компетенції відповідача як колегіального органу, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про зобов'язання Центральної виборчої комісії прийняти рішення про реєстрацію кандидатом у народні депутати України ОСОБА_5 в одномандатному виборчому окрузі № 101.

Проте, враховуючи наявність факту порушення прав позивача у зв'язку із прийняттям відповідачем протиправної відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України та необхідністю відновлення його прав, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зобов'язання Центральної виборчої комісії повторно розглянути подані ОСОБА_5 23 вересня 2014 року документи для реєстрації кандидатом у депутати і прийняти рішення, передбачене частиною шостою статті 59 Закону України "Про вибори народних депутатів України" з обов'язковим урахуванням вищевикладених висновків суду.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись статтями 177, 199, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі №875/180/14 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 28.09.2014р. №1292 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8» в частині відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_5 в одномандатному виборчому окрузі №101 на позачергових виборах народних депутатів України від 26 жовтня 2014 року.

Зобов'язати Центральну виборчу комісію розглянути подані ОСОБА_5 23 вересня 2014 року документи для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №101 на позачергових виборах народних депутатів України від 26 жовтня 2014 року та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: К.С. Винокуров

В.М. Кочан

С.С.Пасічник