Постанова ВАСУ від 05.06.2014 року

Друк

Пошук

552

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2014 р. м. Київ К/9991/18275/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівЛіпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим та Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим

на постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2010 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (далі - ГУ МВС України в АР Крим), Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (далі - ГУ ПФУ в АР Крим) про перерахунок грошового забезпечення і пенсії та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У березні 2003 року ОСОБА_4 звернувся до суду з цим позовом, в якому зазначив про порушення відповідачами права на грошове забезпечення та пенсійних прав.

В обґрунтування вимог посилався на те, що у 2000 році звільнився у відставку зі служби в органах внутрішніх справ і йому призначено пенсію за віком на підставі Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ). Вказує, що під час проходження служби, ГУ МВС України в АР Крим з 1996 року по 2000 року виплачувало йому грошове забезпечення без урахування доплати в розмірі 50% суми пенсії, яка могла б бути нарахована особам, що мають право на пенсію за вислугою років і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, а також премії і матеріальної допомоги, встановлених Указом Президента України від 04 жовтня 1996 року №926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» (далі - Указ Президента № 926/96). Зазначене вплинуло на розмір пенсії. Крім того, після його звільнення запроваджені нові види доплат і надбавок, внаслідок яких збільшилось грошове утримання осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ. Посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій відповідачів, отримує пенсію в меншому ніж належить розмірі, та уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з ГУ МВС України в АР Крим борг по невиплаченому грошовому забезпеченню з 01 грудня 1996 року по 05 січня 2000 року в сумі 13816,51 грн, невиплачену матеріальну допомогу в сумі 3771,27 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення та відшкодувати моральну шкоду в сумі 6500,00 грн, а ГУ ПФУ в АР Крим зобов'язати провести перерахунок пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення з 06 січня 2000 року - 1542,69 грн, з 01 жовтня 2001 року - 2486,63 грн, з 01 травня 2003 року - 4724,59 грн та виплатити різницю з урахуванням індексу інфляції.

Справа неодноразово розглядалась судами.

Постановою Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ГУ МВС України в АР Крим на користь ОСОБА_4 заборгованість по грошовому забезпеченню з 01 грудня 1996 року по 05 січня 2000 року в сумі 9179,54 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції на день виплати, матеріальну допомогу 1907,95 грн з врахуванням встановленого індексу інфляції на день виплати і моральну шкоду в сумі 6500,00 грн. Зобов'язано ГУ ПФУ в АР Крим провести перерахунок ОСОБА_4 пенсії за вислугу років з врахуванням щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_4 за період 06 січня 2000 року - 1040,30 грн, з 01 січня 2002 року - 1259,33 грн, з 01 січня 2004 року - 2971,75 грн і виплатити різницю недоотриманої пенсії з врахуванням встановленого індексу інфляції на день виплати. У інший частині позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2011 року змінено рішення суду першої інстанції, абзац 2 та 3 резолютивної частини якої викладено в наступній редакції: «Стягнути з ГУ МВС України в АР Крим на користь ОСОБА_4 заборгованість по грошовому забезпеченню з 01 грудня 1996 року по 05 січня 2000 року і матеріальну допомогу з врахуванням встановленого індексу інфляції на день виплати. Зобов'язати ГУ ПФУ в АР Крим провести перерахунок ОСОБА_4 пенсії за вислугу років з врахуванням щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_4 за період з 06 січня 2000 року, з 01 січня 2002 року, з 01 січня 2004 року та виплатити різницю недоотриманої пенсії з врахуванням встановленого індексу інфляції на день виплати.

У касаційних скаргах ГУ МВС України в АР Крим та ГУ ПФУ в АР Крим порушують питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

ГУ МВС України в АР Крим у касаційній скарзі посилається на те, що відповідно до положень Указу Президента № 926/96, встановлення пенсійної доплати та премій проводилось в межах асигнувань, що виділялось на утримання цих органів та є правом, а не обов'язком керівництва. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду.

ГУ ПФУ в АР Крим в касаційній скарзі посилається на те, що повноваження щодо виплати пенсій пенсіонерам органів внутрішніх справ передані органам Пенсійного фонду України з 01 січня 2007 року, отже суди безпідставно зобов'язали виплатити позивачу заборгованість, що виникла з 2000 по 2004 рік. Зазначає, що суди необґрунтовано зобов'язали перерахувати грошове забезпечення позивача, виходячи лише з висновків експертизи, не перевіривши при цьому,чи були вказані доплати фактично встановлені ОСОБА_4 під час проходження ним служби.

Відповідно до статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ, з якої звільнений за віком, згідно з наказом начальника ГУ МВС України в АР Крим від 05 січня 2000 року №12 о/с.

У січні 2000 року позивачу призначено пенсію на підставі Закону №2262-ХІІ, яку обчислено з таких видів грошового забезпечення: посадового окладу, доплати за звання, доплати за вислугу років, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавки за особливі умови служби.

Задовольняючи позов в частині вимог про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню, а саме: доплати в розмірі 50% суми пенсії, яка могла б бути нарахована особам, що мають право на пенсію за вислугою років і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, а також премії, встановлених Указом Президента № 926/96, суди виходили з того, що позивач мав право на отримання цих видів грошового забезпечення та обчислення пенсії з урахуванням цих доплат.

Проте, з такими висновками погодитись неможливо.

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року №452 «Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців» встановлений перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, який не є вичерпним, оскільки іншими нормативно-правовими актами запроваджені інші щомісячні надбавки, доплати та підвищення, які теж є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення.

Так, пунктом 3 Указу Президента № 926/96, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, надавалось право керівникам органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, установлювати: особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована, а також преміювати осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, створеного у розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.

Аналіз змісту наведеної норми права свідчить про те, що премія і доплата в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути нарахована, які позивач просив врахувати як до грошового забезпечення, так і для обчислення розміру пенсії, не носили постійного характеру, їх виплата дозволена у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів (фонду преміювання); конкретні розміри премії і вказаної доплати зазначеним Указом встановлені не були; керівникам органів внутрішніх справ надане право, а не покладено обов'язок установлювати зазначеним особам визначені цим нормативно-правовим актом додаткові види грошового забезпечення.

Судами встановлено, що під час проходження служби позивачу премія і доплата в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути нарахована позивачеві, виплачувалась періодично в залежності від фінансування.

За таких обставин, висновки судів про порушене право позивача на отримання цих виплат не ґрунтується на вимогах закону.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині вимог щодо виплати заборгованості по грошовому забезпеченню з урахуванням вказаних виплат за період з 1996 по 2000 рік та вимоги про перерахунок пенсії з урахуванням цих виплат із застосуванням індексу інфляції.

Що стосується позовних вимог про стягнення невиплаченої позивачу матеріальної допомоги, колегія суддів виходить з наступного.

У пункті 2 Указу Президента № 926/96 вказано: виплачувати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.

Отже, цей додатковий вид грошового забезпечення мав обов'язковий характер і не залежав від фінансування органів внутрішніх справ. Тому, вирішуючи спір та задовольняючи позов, суди обґрунтовано виходили з того, що факт невиплати ОСОБА_4 цієї допомоги в повному обсязі за 1997-1999 роки доведений належними доказами, в тому числі висновком експертизи, і не заперечується ГУ МВС України в АР Крим.

Доводи касаційної скарги про те, що в судових рішеннях не визначено конкретні розміри матеріальної допомоги за відповідні роки безпідставні, оскільки вирішуючи спір, суди послались на висновок експертизи від 05 серпня 2004 року № 1739, в якому визначено заборгованість щорічної матеріальної допомоги за 2007 рік у сумі 598,01 грн, за 1998 рік - 601,79 грн, за 1999 рік - 708,25 грн без урахування індексу інфляції.

Посилання ГУ МВС України в АР Крим на пропущення позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 99 КАС України, не впливають на правильність судових рішень з огляду на наступне.

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом у березні 2003 року з вимогами про перерахунок грошового забезпечення та стягнення заборгованості.

Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності 01 вересня 2005 року.

В постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року справа № 21-389а13 висловлено правову позицію, яка згідно із статтею 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів, щодо правильності посилання суду касаційної інстанції у правовідносинах пов'язаних з проходженням публічної служби в органах внутрішніх справ на статтю 233 КЗпП України як таку, що врегульовує строки звернення до адміністративного суду при вирішенні спорів цих осіб, оскільки строк звернення до адміністративного суду з позовом, передбачений статті 99 КАС, є різновидом строку позовної давності.

За наслідками пропущення цього строку, встановленими частиною першою статті 100 КАС в редакції на час розгляду справи, передбачалась відмова у задоволенні позову.

Законом України від 11 липня 2001 року № 2620-III «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» внесено зміни до статті 233 КЗпП України та передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 1-13/2013, положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95ВР необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Отже, у спірних правовідносинах суди правильно застосували норми матеріального права.

Мотиви ГУ ПФУ в АР Крим про те, що у нього відсутній обов'язок щодо перерахунку пенсії позивача до 01 січня 2007 року безпідставні, оскільки статтею 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону № 2262-ХІІ, пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України.

Відповідні зміни внесені у статтю 49 Закону 2262-ХІІ в редакції від 03 квітня 2007 року, а постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року № 1522 затверджено Порядок передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян.

З урахуванням наведеного, з 01 січня 2007 року функції з призначення, виплати та перерахунку пенсій, передбачених Законом № 2262-ХІІ, передано територіальним органам Пенсійного фонду України, а тому саме ГУ ПФУ в АР Крим зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивача.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, якщо визнає, що судом апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, рішення судів в частині стягнення з ГУ МВС України в АР Крим на користь ОСОБА_4 заборгованості по матеріальній допомозі з врахуванням встановленого індексу інфляції на день виплати, а також зобов'язання ГУ ПФУ в АР Крим провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 за вислугу років з врахуванням матеріальної допомоги та виплатити різницю недоотриманої пенсії з врахуванням встановленого індексу інфляції на день виплати відповідають обставинам справи та вимогам закону, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Касаційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим та Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року та постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2010 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню з урахуванням доплати в розмірі 50% суми пенсії і премії з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також про перерахунок пенсії з урахуванням цих виплат скасувати, ухваливши нове судове рішення в цій частині.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про перерахунок та стягнення грошового забезпечення з урахуванням доплати до грошового забезпечення в розмірі 50% суми пенсії, яка могла б бути нарахована ОСОБА_4, як особі, що має право на пенсію за вислугою років і залишений за його згодою та в інтересах справи на службі, а також премії, встановлених Указом Президента України від 04 жовтня 1996 року №926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», а також зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим здійснити перерахунок пенсії з урахуванням вказаних додаткових видів грошового забезпечення.

В іншій частині постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року та змінену нею постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2010 року залишити без змін.

Постанову набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак