Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/31843/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 05.02.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Основа-Буд-7" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012

у справі № 2а/2570/5615/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Основа-Буд-7"

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової

служби

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Основа-Буд-7" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0017031510 від 13.10.2011.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено камеральну перевірку за звітний податковий період 2 квартал 2011 та складено акт №893/15-124 від 06.10.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0017031510 від 13.10.2011, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 851595 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем порушення позивачем п. 150.1 статті 150 п. 3 підр. 4 розд. ХХ Податкового кодексу України, в декларації з податку на прибуток позивачем за І квартал 2011 року в рядку 04.9 "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року" відображено суму 851595 грн., яка включає 80 % від'ємного значення об'єкта оподаткування згідно декларації за 2009 рік в сумі 57715 грн. ( 72144,00 грн. * 80%), яке увійшло до І кварталу 2011 року у відповідності до п. 22.4 ст. 22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та суми від'ємного значення об'єкта оподаткування згідно декларації за 2010 рік з урахуванням уточнюючого розрахунку від 08.04.2011 у розмірі 793880 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно поданої звітності за І квартал 2011 року позивачем задекларовано від'ємне значення об'єкту оподаткування у розмірі 3575025 грн. (рядок 8 декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року), яке в свою чергу включає від'ємне значення об'єкта оподаткування попередніх податкових періодів у розмірі 851595 грн. (рядок 04.9 декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року).

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначено особливості застосування у 2011 році п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу.

Зазначена законодавча норма застосовується у 2011 році з урахуванням такого.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Абзац другий пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

Водночас, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 01.04.2011 норм Закону № 334/94-ВР.

Пунктом 6.1 статті 6 Закону № 334/94-ВР визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону № 334/94-ВР, якою було визначено обмеження щодо врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010 року.

Водночас, як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 Закону № 334/94-ВР, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону № 334/94-ВР обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися.

При цьому, прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 01.01.2011 так і суми, які виникли у попередніх роках.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2011 року.

Відтак, податковим органом не спростовано правомірності збільшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за перший квартал 2011 року.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, допустили помилкове тлумачення норм чинного податкового законодавства, а відтак рішення судів є помилковими.

За правилами ч. 1 ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Основа-Буд-7" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 у справі № 2а/2570/5615/11 задовольнити, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Основа-Буд-7" задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 у справі № 2а/2570/5615/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити, скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби № 0017031510 від 13.10.2011.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Основа-Буд-7" судові витрати у розмірі 1334, 92 грн. (тисяча триста тридцять чотири гривни, 92 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко