Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2014 року м. Київ К/800/1291/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Кобилянського М.Г.,

Пасічник С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року у справі за його позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції , третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області про поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У липні 2009 року позивач звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом й зазначав, що у лютому 2008 року його було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого Законом України «Про боротьбу з корупцією», а у червні 2009 року припинено державну службу у зв'язку з недотриманням пов'язаних з проходженням державної служби вимог.

Вважаючи, що звільнення проведено з порушенням законодавства, просив суд скасувати наказ про звільнення, поновити на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість управління податкового контролю юридичних осіб Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року позов задоволено частково: скасовано наказ начальника Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції від 16 червня 2009 року № 47-о, поновлено на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість управління податкового контролю юридичних осіб Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 червня по 14 вересня 2009 року у розмірі 10 306,17 грн., стягнуто з Державного бюджету України компенсацію за заподіяння моральної шкоди у розмірі 1 000 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2013 року рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Правовий висновок Верховного Суду України у даній справі полягає в тому, що позивач протягом року з дня закінчення строку накладення стягнення не вчинив нового адміністративного порушення, а тому відповідно до вимог статті 39 Кодексу про адміністративні правопорушення України вважається таким, що не був підданий адміністративному стягненню, а тому не міг бути звільненим з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до статті 244-2 рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на викладене, апеляційний суд помилково скасував рішення окружного суду й відмовив у позові про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, стягнення окружним судом з Державного бюджету України 1000 грн., як компенсації за заподіяння моральної шкоди, не відповідає вимогам закону, оскі-льки статтею 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування моральної шкоди у разі порушення законних прав працівника провадиться власником або уповноваженим ним органом.

Крім того, позивачем не обґрунтовано як заподіяння моральної шкоди так і її розмір, в рішенні окружний суд також не навів доказів достовірних, за яких прийшов до висновку про заподіяння моральної шкоди працівнику. Тому, виходячи з вимог статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення в частині відшкодування моральної шкоди слід змінити й ухвалити нове про відмову в позові.

На підставі наведеного та керуючись статтями 222, 223, 224, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року щодо задоволення позову в частині вимог, що стосуються відшкодування моральної шкоди змінити і ухвалити нове рішення, яким в цій частині відмовити в задоволенні позову.

У решті судове рішення окружного суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ С.С. Пасічник /підпис/