Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/85201/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 04.09.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредит-Рейтинг" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011

у справі № 2а-454/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредит-Рейтинг"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Кредит-Рейтинг" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (правонаступник - Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000312330/0 від 15.06.2010; № 0000312320/1 від 12.07.2010; № 0000312320/2 від 24.09.2010; № 0000312320/3 від 24.11.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена невиїзна камеральна перевірка поданої позивачем податкової декларації по податку на додану вартість за лютий 2010 року та складено акт №98/23-205/31752402 від 03.06.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0000312330/0, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 121566 грн.: основний платіж 86833 грн., штрафні (фінансові) санкції 34733 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 10.1 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість" від 04.03.1997 № 167/97-ВР, Наказу ДПА України від 30.05.1997 № 166 „Про затвердження форми податкової декларації", яке полягало у перенесенні до рядка 23.3 декларації суми податку на додану вартість з рядка 8.5 Уточнюючого розрахунку по податку на додану вартість, поданого у лютому 2010 року, в якому виправлялись помилки за травень 2007 року, що призвело до заниження значення р. 27 декларації за лютий 2010 року (сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду) на загальну суму 86833 грн.

В порядку адміністративного оскарження скарги позивача були залишені без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000312320/1 від 12.07.2010, № 0000312320/2 від 24.09.2010, № 0000312320/3 від 24.11.2010, якими суми податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих позивачу, не змінено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що відповідачем було правомірно збільшено суму податку на додану вартість, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, на суму 86833 грн. та обґрунтовано застосовано до позивача штрафні санкції.

Оскільки позивачем в порушення вимог пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та п. 5.11 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, зменшив в лютому 2010 року податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету, на суму від'ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 86833 грн., оскільки така сума підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Вищевказаний порядок визначений у наказі ДПА України від 30.05.1997 N 166 „Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", п. 4.4 якого передбачено, що, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок).

Відповідно до п. 4.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених ст. 15 Закону № 2181, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань по податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

На подання уточнюючого розрахунку не поширюється встановлене пп. 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 правило про направлення податкової декларації поштою не пізніше, ніж: за десять днів до закінчення граничного строку її подання.

Уточнюючий розрахунок може бути поданий платником податків в будь-який час до закінчення строків давності, встановлених статтею 15 Закону №2181 поданої декларації.

Таким чином, чинне законодавство не обмежує право платника уточнити показники раніше поданих декларацій, виключно у зв'язку з виявленням помилок при декларуванні податкових зобов'язань, та не містить жодних обмежень щодо зміни напрямку відшкодування і Закон України „Про податок на додану вартість".

За правилами ч. 1 ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредит-Рейтинг" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 у справі № 2а-454/11/2670 задовольнити, постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредит-Рейтинг" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 у справі № 2а-454/11/2670 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000312330/0 від 15.06.2010; № 0000312320/1 від 12.07.2010; № 0000312320/2 від 24.09.2010; № 0000312320/3 від 24.11.2010.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ „Кредит-Рейтинг" судові витрати у розмірі у розмірі 856, 10 грн. (вісімсот п'ятдесят шість грн., 10 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко