Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/44446/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.,

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 року

у справі № 2а/0570/1966/2012

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ), про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2012 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Донецької міської ради у встановленому законом порядку і перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області.

20.01.2012 року ФОП ОСОБА_2 звернулася до ДПІ із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування із обранням другої групи та зазначенням у якості видів діяльності: - 52.48.2 роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами; 52.48.9 роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами.

За результатом розгляду вищевказаної заяви, ДПІ надано відповідь ФОП ОСОБА_2, згідно листа від 27.012012 року № 2963/10/17-113, в якому податковий орган повідомив про відсутність підстав для видачі свідоцтва платника єдиного податку, посилаючись при цьому на вимоги п. 4 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 виходив з того, що Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням, і достатніми умовами для застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до норм ПК України є здійснення виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає помилковим вищевикладений висновок судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2 з огляду на наступне.

Відповідно до вимог Закону України від 04.11.2011 року № 4014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» (далі - Закон № 4014), який набрав чинності з 1 січня 2012 року, не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Пунктом 2 ст. 4 Закону України від 18.11.1997 року № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» (далі - Закон № 637) передбачено, що всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб'єктами підприємницької діяльності окремо за кожним видом операції з урахуванням технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогеннного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.

У Податковому кодексі України не визначено поняття «дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння» і поняття щодо діяльності з їх «видобутку, виробництва та реалізації». З огляду на вимоги статті 5 Податкового кодексу України, застосуванню підлягають норми інших нормативно-правових актів. Спеціальним законом, який здійснює державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».

Згідно пунктів 1-2 ст. 1 Закону № 637 ювелірні вироби підпадають під визначення «дорогоцінні метали» чи «дорогоцінне каміння». Статтею 14 Закону № 637, врегульовано такий вид діяльності як «торгівля дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них». Відповідно до частини 2 зазначеної статті, правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності, встановлюються Кабінетом міністрів.

Поняття «вироби із дорогоцінного металу» визначено Інструкцією про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 244, зареєстрованої в Мін'юсті України за № 3698968 від 25.03.2004 року. Виріб із дорогоцінного металлу - це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини тощо), який використовується як прикраса або предмет побуту. Відповідно до абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи -підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України чітко встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма. З огляду на приписи ст. 6 та п. 2 ст. 150 Конституції України, суд вважає неприпустимим розширене тлумачення норми закону, яка визначає перелік осіб, на яких розповсюджується пільгова система оподаткування, оскільки таким рішенням фактично буде запроваджено нову правову норму, яка зачіпає права та інтереси платників податків, а дії суду у даному випадку будуть виходити за межі наданих йому повноважень.

Відповідно до абз. 4 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не можуть бути платниками єдиного податку підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Як вбачається з матеріалів справи, видом діяльності позивача є роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій, щодо обґрунтованості позовних вимог, є такими, що не відповідають вимогам вищевказаних норм законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності», який набрав чинності з 1 січня 2012 року, не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Виходячи з того, що обставини у справі судами першої та апеляційної інстанції встановлені повно та правильно, але суди порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов