Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2014 р. м. Київ К/9991/88348/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011 року

у справі № 2а-10426/10/2670

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3

до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 (далі - СПД-ФО ОСОБА_3; позивач) звернувся до суду з позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у м. Києві (далі - РУ Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у м. Києві; відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень № 261811/52-330/1024 від 22 червня 2010 року та № 261812/52-330/1025 від 22 червня 2010 року про застосування фінансових санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011 року та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення судових витрат.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами РУ Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку павільйону, що належить позивачу, з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та\або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт № 0393/32-327 від 09 червня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 261811/52-330/1024 від 22 червня 2010 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6 800,00 грн., та № 261812/52-330/1025 від 22 червня 2010 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6 800,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення СПД-ФО ОСОБА_3 статті 15-3 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР) з огляду на продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій посилались на рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 929/929 «Про впорядкування продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у міській торгівельній мережі», прийняте на виконання вимог Закону № 481/95-ВР, підпунктом 1.1.4 підпункту 1.1, підпунктом 1.2.1 підпункту 1.2 пункту 1 якого передбачено заборону роздробної торгівлі алкогольними напоями (у тому числі слабоалкогольними) та тютюновими виробами у дрібнороздрібній торговельній мережі, що розташована у радіусі 100 метрів від наявних земельних меж загальноосвітніх навчальних закладів - шкіл, ліцеїв, гімназій, інтернатів, дошкільних навчальних закладів.

Проте, із вказаними доводами погодитись не можна, зважаючи на таке.

Законом України від 07 лютого 2002 року № 3032-III «Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» Закон № 481/95-ВР доповнено розділом IV-1, яким встановлено обмеження щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Зокрема, статтею 15-3 Закону № 481/95-ВР передбачалась заборона на продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях, визначених органами місцевого самоврядування.

Проте, Законом України від 21 січня 2010 року № 1824-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв», який набрав чинності 11 лютого 2010 року, у статтю 15-3 Закону № 481/95-ВР внесено зміни, зокрема, з частини першої виключено положення щодо заборони продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в місцях, визначених органами місцевого самоврядування. При цьому статтю доповнено положенням, відповідно до якого на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та куріння тютюнових виробів.

Отже, органи місцевого самоврядування мали право визначати місця, де заборонений продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів, лише до 11 лютого 2010 року, а починаючи з указаної дати сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території мають право заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та куріння тютюнових виробів лише на час проведення масових заходів.

Викладене вище обумовлює неправомірність прийнятих контролюючим органом 22 червня 2010 року спірних рішень про застосування фінансових санкцій, та, відповідно, є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення № 261811/52-330/1024 від 22 червня 2010 року та № 261812/52-330/1025 від 22 червня 2010 року про застосування фінансових санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 витрати із сплати судового збору в розмірі 59,45 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.